Термін БРІКС втратив сенс для інвестиційних стратегів і незабаром може стати синонімом слова «розвал» у лексиконі фінансистів. Першим доклав руку до розпаду цього об’єднання інвестбанк Goldman Sachs, оголосивши про закриття спеціалізованого фонду, який вкладав гроші в країни БРІК − Бразилію, Росію, Індію та Китай.

Інвестори протягом останніх п’яти років виводили гроші з цього фонду, внаслідок чого він зменшився у вісім разів. Останні надії на те, що БРІКС поверне свою інвестиційну привабливість, випарувалися цієї осені, після того як Росія і Бразилія загрузли в рецесії, Китай уповільнив зростання до мінімальних з 1990 року темпів, а економіка ПАР застопорилася.

Термін БРІК, який з 2010 року трансформувався в БРІКС, народився чотирнадцять років тому. Цей милозвучний акронім придумав інвестиційний гуру Goldman Sachs Джим О’Нілл, оголосивши про безпрецедентний економічний бум у найбільших економіках, що розвиваються. Ідея вкладати гроші не в одну країну, а в групу держав з потенціалом швидкого і стійкого зростання сподобалася тисячам інвесторів і залишалася популярною протягом десятка років.

Термін БРІКС перекочував з інвестиційної сфери в політичну − з 2011 року глави п’яти держав збираються на щорічні саміти з метою зміцнити п’ятисторонню співпрацю.

Однак ніщо не вічне. Станом на тепер чіткі перспективи сталого економічного розвитку збереглися тільки в однієї з п’яти країн БРІКС − в Індії. Китай теж продовжує звітувати про збереження високого і стабільного зростання, але достовірність цієї статистики викликає все більше сумнівів. Наприклад, аналітики вважають, що Китай зараз заходить на жорстку посадку, і його економічне зростання насправді становить 3%, а не 7%, як доповідає офіційна статистика, на подив швидка, яка до того ж підозріло точно збігається з планами уряду.

Буква «С», що позначає Південно-Африканську республіку (ПАР), п’ять років тому гармонійно виглядала у складі БРІКС, але зараз вона має непропорційно дрібний вигляд порівняно з Індією та Китаєм. Донедавна Райдужна країна вважалася флагманською економікою африканського континенту, але її імідж регіонального лідера зблід у квітні минулого року, після того як Нігерія перерахувала свій ВВП і перескочила ПАР у рейтингах світових економік − ВВП Нігерії ($568,5 млрд) виявився в 1,6 рази вищим, ніж у ПАР. Зараз, на тлі прискорення економік Африки нижче Сахари, ПАР з її 1,5%-вим зростанням схожа, швидше, на регіональні гальма, а не двигун.

Що буде далі з терміном БРІКС? Навряд чи настільки популярна абревіатура може зникнути з обороту. Ймовірно, її чекає доля терміна «азійські тигри», який спочатку три десятиліття чітко асоціювався з четвіркою: Південна Корея, Сінгапур, Гонконг і Тайвань, але після 1990 року його почали застосовувати до всіх інших країн Азії з високими темпами економічного розвитку. «Бріксом» тепер можна називати будь-яку невдалу спробу інвестиційних стратегів об’єднати країни в блок: створювали «економічний локомотив», а вийшов знову «брікс».

Спекулянти не дрімають і активно підшукують абревіатури на заміну БРІКС, здатні залучити ставки інвесторів. Одна з напівжартівливих, але цікавих ідей − JUNI − полягає в об’єднанні чотирьох економічно розвинених острівних держав: Японії (Japan), Британії (United Kingdom), Нової Зеландії (New Zealand) та Ірландії (Ireland). Ці країни, гіпотетично, можуть стати «тихими гаванями» для інвестицій, якщо фінансовий шторм обрушиться на всі континенти.

Більш серйозним аналогом БРІКС вважається об’єднання MINT (Мексика, Індонезія, Нігерія, Туреччина) − «найбільш густонаселені країни з економікою, що формується за межами БРІКС». Проте довіру до цього блоку в останні роки підриває Мексика, яка перейшла, всупереч прогнозам, на тихий хід.

На звання локомотива світового економічного зростання також претендують CIVETS (Колумбія, Індонезія, В’єтнам, Єгипет, Туреччина і ПАР), VISTA (В’єтнам, Індонезія, Південна Африка, Туреччина і Аргентина), Next-11 (Бангладеш, Єгипет, Індонезія, Іран, Мексика , Нігерія, Пакистан, Філіппіни, Туреччина, Південна Корея і В’єтнам). Ці та інші акроніми можна зустріти в звітах солідних інвесткомпаній, але загибель БРІКС підриває довіру до його аналогів, і навряд чи якійсь із цих абревіатур судилося вийти з вузької фінансової сфери в широкий ужиток і надихнути глав держав на створення політичного альянсу.

Пропонуємо розглянути окремо, що турбує інвесторів у кожній з п’яти економік БРІКС, щоб зрозуміти, чому ці «двигуни зростання» заглохли.

Бразилія
ВВП в 2014 році: $2346 млрд (7-е місце у світі, дані Світового банку) Зниження ВВП в 2015 році: −3,1% (прогноз центробанку) Населення: 204 млн (5-е місце у світі)
Сильна сторона: розвинуте сільське господарство
Ключова проблема: корупційний скандал

Економіка Бразилії, яка стиснулася в розмірах на 3,1%, порівняно з минулим роком, демонструє найгірший спад із 1990 року, в якому вона скоротилася на рекордні 4,35%. До того ж південноамериканський гігант показує негативне зростання другий рік поспіль, чого не траплялося з 1948 року.

Найтяжка рецесія в Бразилії посилюється гігантським корупційним скандалом, в якому загрузло багато вищих посадових осіб, у тому числі президент Ділма Русеф. Демонстранти під урядовими будівлями і багато депутатів парламенту активно домагаються відставки глави держави й уряду.

«Скандал століття» розгорівся рік тому після виявлення підозрілих контрактів на суму $22 млрд, а також $3,5-мільярдної схеми з відмивання грошей. Розслідування федеральної прокуратури Бразилії, назване «Операція Автомийка», виявило, що керівники державної нафтової монополії Petrobras в період 2004-2012 рр. підкуповували правлячу коаліцію й укладали контракти за штучно завищеними цінами. Ділма Русеф була головою ради директорів Petrobras із 2003 по 2010 рік, і складно повірити в те, що вона не знала про величезні незаконні оборудки між менеджерами її компанії і членами її політичної партії.

Росія
ВВП в 2014 році: $1860 млрд (10-те місце у світі). Зниження ВВП в 2015 році: -3,6%. Населення: 144 млн (9-те місце у світі).
Сильна сторона: нафтогазовий видобуток
Ключова проблема: міжнародні санкції

Першочергова причина нинішнього економічного спаду в Росії – обвал світових цін на нафту. Приблизно 70% експорту РФ і 50% доходів бюджету припадає на нафтогазовий сектор. Проте навіть якщо світові ціни на енергоресурси відновляться до колишніх висот, економіка Росії, на думку західних експертів, навряд чи зможе повернути ті 4-відсоткові темпи зростання, які вона показувала в 2010 і 2011 роках.

Як стверджує колишній головний економіст E&Y Вільям Вілсон, 4-відсоткового зростання економіки Росія змогла тимчасово домогтися за рахунок надмірного видання споживчих кредитів, що не могло тривати довго.

Зростання ВВП Росії почало різко знижуватися в першому кварталі 2012 року, задовго до того, як подешевшала нафта чи набрали чинності міжнародні санкції. А тепер економіку Росії стримують обмеження, введені багатьма країнами Заходу після військової інтервенції у Крим.

Ці санкції, за словами Вільяма Вілсона, шкодять РФ сильніше, ніж будь-хто очікував. За перші вісім місяців 2015 року російський експорт знизився майже на 30%, а імпорт – на 39%, що свідчить про спад економічної активності.

Індія
ВВП в 2014 році: $2067 млрд (9-те місце у світі) Зростання ВВП в 2015 році: 7,5% Населення: 1276 млн (2-ге місце у світі)
Сильна сторона: інтелектуальні ресурси
Ключова проблема: 90% трудових ресурсів у тіні

Найбідніша країна БРІКС демонструє найкращу динаміку зростання ВВП і зміцнює фундамент для подальшого розвитку. За словами економіста Світового банку Федеріко Гіл Сандера, Індія вміло скористалася різким зниженням світових цін на нафту. Країна ліквідувала субсидії на купівлю бензину та дизпалива і підвищила податки, а за рахунок вивільнених коштів зменшила дефіцит бюджету і наростила капітальні витрати.

Уряд Індії стверджує, що економіка збереже 7,5-відсоткові темпи зростання наступного року і має шанси розігнатися до 10%. Проте особливого ажіотажу у міжнародних інвесторів це не викликає. Приплив прямих іноземних інвестицій в Індію в першому півріччі 2015 року становив $19,4 млрд, що в 3,6 разу менше, ніж у Китаю.

Найбільша демократична країна світу відлякує інвесторів високим рівнем корупції і неясними правилами ведення бізнесу. Підпільну економіку Індії уряд оцінює в $780 млрд, що еквівалентно 40% ВВП країни. Близько 90% працездатних громадян Індії заробляють собі на життя в тіньових секторах. Для порівняння: у Бразилії цей показник дорівнює 40%, а в Китаї та ПАР – трохи більш як 30%.

Китай
ВВП в 2014 році: $10 360 млрд (2-ге місце у світі). Зростання ВВП в 2015 році: 6,9%. Населення: 1376 млн (1-ше місце у світі).
Сильна сторона: промисловість
Ключова проблема: ручне управління економікою

Комуністична система Китаю останні півроку лякає інвесторів запеклим тиском на економіку. Заради досягнення цільового 7-відсоткового зростання уряд смикає за найнесподіваніші важелі – заморожує фондовий ринок, раз у раз девальвує юань, наказує компаніям збільшувати витрати.

У країні, як пишуть китайські ЗМІ, сформувався «культ ВВП», і в прагненні досягти планових показників чиновники нагадують релігійних фанатиків. Тим часом в інвесторів посилюються підозри, що китайці маніпулюють не тільки економікою, а й статистикою.

«Питання не в тому, чи правдиві офіційні дані про ВВП Китаю, а в тому, наскільки сильно їх завищено», – зазначає експерт Дерек Сізерс.

ПАР
ВВП в 2014 році: $350 млрд (33-є місце у світі). Прогноз зростання ВВП в 2015 році: 1,5%. Населення: 55 млн (25-те місце у світі).
Сильна сторона: гірничо-видобувний сектор
Ключова проблема: 25-відсоткове безробіття і протести

ПАР порівнюють із підстреленою антилопою, яка шкутильгає і яку галопом обганяє стадо здорових антилоп. Руанда, Танзанія, Ефіопія рухаються вперед зі швидкістю економічного зростання понад 7%. А в Райдужної країни одна з найгірших динамік на африканському континенті, і є велика ймовірність, що антиурядові протести покотять економіку ПАР униз.

«Економічне зростання ПАР надзвичайно крихке. Перспективи сумнівні, але я б не характеризував ситуацію як кризу. Приплив капіталу в ПАР суттєво погіршився через уповільнення зростання в Китаї та посилення монетарної політики в США. Економічне майбутнє ПАР може виявитися не безболісним, оскільки Бразилія і Росія перебувають у рецесії, Індія залишилася єдиним нашим партнером по БРІКС із перспективами стійкого зростання, а стан розвинених економік, зокрема США і Європи, усе ще невизначений», – відзвітував нещодавно про стан справ у країні голова Центробанку ПАР Лесетя Кганьяго.

Економіка ПАР страждає від зниження світових цін на метали і перебоїв в електропостачанні. Несприятливі зовнішні та внутрішні чинники не дають змогу владі приборкати зростання безробіття, рівень якого досяг позначки 25,5%, а серед молоді наблизився до 50%. За офіційними даними, 22% населення ПАР недоїдає, а білі громадяни заробляють ушестеро більше за чорних.

У країні посилюються антиурядові та расистські настрої. Із початку жовтня в ПАР не вщухають студентські протести, для розгону яких поліція застосовує шумові гранати та гумові кулі.
…

Правда України

– Ви мене кинули! – Кричав на початку жовтня на адресу керівників фракції “Блоку Петра Порошенка” прем’єр-міністр Арсеній Яценюк.

Його невдоволення викликали 99 голосів, які фракція БПП в першому читанні дала за законопроект про зниження ренти на газ авторства лідера фракції “Батьківщина” Юлії Тимошенко. Прем’єр наполягав, що з грошей, отриманих від ренти, уряд платить субсидії українцям. І якщо її знизити – грошей на субсидії не буде.

Президентська фракція підігравала і нашим, і вашим, але в підсумку опинилася в неприємній ситуації – претензії до неї тепер мають і “Народний фронт” і “Батьківщина”.

– Це обман! Фракція БПП валить законопроект! – Обурювалася у вівторок в кулуарах парламенту лідер фракції “Батьківщина” Юлія Тимошенко.

Приводом для скандалу всередині провладної коаліції стало газове питання. Після декількох годин обговорень, десятка “сигнальних” і реальних голосувань, нардепи так і не змогли вийти з клінчу – проголосувати за зниження ренти на газ.

Але спроба переграти опонентів за рахунок кулуарних домовленостей провалилася.

За останні півтора року Верховна Рада збільшувала ставки ренти для газовидобувників вже двічі. 1 серпня депутати проголосували за збільшення ренти з 15% і 28% до 28% і 55% залежно від глибини залягання. У березні для держкомпаній рента зросла до 70% від вартості виробництва. Законопроект групи народних депутатів, поданий Юлією Тимошенко припускає наблизити ставки до первинних і зрівняти вартість природного газу, який йде на потреби промисловості й населення – до 14% і 29%, залежно від глибини залягання. Для держкомпаній і компаній, що працюють за договорами про спільну діяльність, рента залишається колишньою – 70%.

Зниження ренти на газ домагаються всі українські газовидобувачі, в числі яких – Ігор Коломойський, Рінат Ахметов, Юрій Бойко, Віктор Пінчук, Олександр Онищенко та інші. Вони стверджують, що через високі податки падає рентабельність їхнього бізнесу, що призводить до нестачі вільних коштів, необхідних для буріння нових свердловин. Отже, за їх твердженням, знижується видобуток українського газу. За дев’ять місяців 2015 вона дійсно знизилася, але всього на 2,2%!!!

Головним лобістом збереження високої ренти є прем’єр Арсеній Яценюк, який бачить у ній важливий рядок поповнення державної скарбниці. За підсумками першого півріччя надходження до бюджету від збільшення ренти склали 10 млрд гривень. Частина цих коштів йде на покриття субсидій, які уряд виплачує незахищеним групам населення після різкого підвищення тарифів.

У підсумку парламентарії провалили голосування – урядовий проект, який зареєструвала народний депутат Ніна Южаніна, набрав 175 голосів, поправки Тимошенко – 213.

Відразу після провального голосування Тимошенко висунула ультиматум коаліції, заявивши, що фракція не голосуватиме доти, поки газову ренту не знизять.

Тимошенко і раніше не приховувала, що питання ренти для неї принциповим. Під час зустрічі президента з лідерами фракцій коаліції минулого тижня вона вперше поставила в залежність голосування фракції в парламенті від питання зниження ренти на газ. Таким чином, Тимошенко розраховувала обміняти голоси “Батьківщини” за безвізовий пакет, настільки важливий для президента, на голоси за ренту.

Її головний аргумент – зниження ренти на газ нібито допоможе знизити тарифи для населення. Але це маніпуляція. Підвищення тарифів на газ до ринкового рівня – одне з ключових зобов’язань, які взяла на себе Україна в меморандумі з МВФ. Україна не може відмовитися від цієї умови, якщо хоче продовжувати співпрацю з міжнародними кредиторами. Це перше.

Друге – зниження або збільшення ренти ніколи не приводило до зменшення або збільшення ціни на газ. “У нас зараз немає автоматичного механізму зниження тарифів залежно від зниження ренти на газ”, – говорить аналітик Денис Саква.

Третє – законопроект Тимошенко захищає приватних газовидобувників, які більшу частину видобутого газу продають підприємствам за ринковими цінами, а не населенню.

Серед таких приватних газовидобувників називають, наприклад, бізнесмена-коняра Олександра Онищенка, у якого з Тимошенко особливі стосунки. Він є одним з головних ідеологів зменшення ренти, скаржачись, що високі податки фактично вбивають його бізнес.

У кулуарах парламенту торік активно обговорювалися чутки про те, що за призначення Ігоря Шевченка міністром екології за квотою Батьківщини, Онищенко заплатив кілька мільйонів доларів. В інтерв’ю газовий олігарх з особливим пієтетом відгукувався про Тимошенко, заявляючи, що “у неї є ще політичне майбутнє”. У червні, після скандалу з польотом на чартерному літаку Онищенко, Шевченко звільнили з уряду. За Тимошенко залишився “боржок”, саме тому вона і почала захищати питання зниження ренти, стверджують наші співрозмовники на нафтогазовим ринку.

У зниження ренти може бути інше завдання – стимулювати збільшення видобутку газу за рахунок залучення інвестицій. І це дійсно є благородною метою для країни, яка залежить від імпортного ресурсу, головним чином поставляється недружніми країною. Але таку риторику у своїх висловлюваннях політики не використовують, прикриваючись ближчою для населення темою високих тарифів.

Ми уважно стежили за скандальним голосуванням, яке в черговий раз проявило протиріччя всередині коаліції.

Вівторок повинен був стати для парламенту ударним робочим днем.

Депутати заходили до сесійної зали в гарному настрої. На порядку денному значилися кілька законопроектів з “безвізового пакету”, які Рада не змогла ухвалити минулого тижня. Очевидно, що деякі розбіжності з цього пакету зняти вдалося, але на шкоду якості. Однак, депутати знову провалили антидискримінаційну поправку до трудового кодексу, яка необхідна для впровадження безвізового режиму з ЄС.

– Є консенсус, щоб прийняти їх, але зробити поганими, неробочими, – ділився перед початком засідання один з депутатів БПП.

Питання ренти було другим принциповим питанням, яке перенесли з минулого тижня. Один із нардепів розповів нам, що за домовленістю між учасниками коаліції він повинен був йти відразу після безвізового пакета.

Депутатам довелося вибирати з двох законопроектів. Урядовий документ дозволяв знизити податок на видобуток газу в майбутньому, якщо компанії реінвестують прибуток. При цьому для видобутку газу за договорами про спільну діяльність і “Укргазвидобування” залишалася діюча ставка – 70%.

Договір про спільну діяльність (ДСД) – спеціальний механізм співпраці держкомпанії та приватного газовидобувача, при якому останній зобов’язується інвестувати в збільшення газовидобутку, і в результаті отримує частину видобутого газу. В Україні нерідко подібні договору підписувалися на шкоду державі, коли приватник отримував більшу частину газу.

Варіант Юлії Тимошенко запропонував знизити ренту відразу до 29% і 14% залежно від глибини видобутку.

Її противники вбачали в цьому подвійний сенс. По-перше, слово “зниження” дозволяло Тимошенко спекулювати на популярній серед виборців темі про скорочення комунальних тарифів.

– Її завдання – знизити ренту, щоб потім наполягати на зниженні тарифів для населення, і таким чином збивати Яценюка, – розповідав тоді один з депутатів фракції БПП.

По-друге, лідера “Батьківщини” підозрювали у змові з приватними газодобувачами, що працюють за договорами СД.

– Всі компанії, які ведуть спільну діяльність, зараз збиткові … Якщо не буде зниження, швидше за все всі вони помруть, – розповів Олександр Онищенко, у якого підписано кілька договорів про спільну діяльність з “Укргазвидобування”.

Нардеп підтвердив, що частина його компаній працюють з держкомпанією за договорами про спільну діяльність. Також до числа великих учасників ДСД входять групи “Приват” Ігоря Коломойського, EastOne Віктора Пінчука, Дмитро Фірташ та Юрій Бойко.

У першому читанні перемогла версія Тимошенко, але для цього лідеру “Батьківщини” довелося піти на поступки. По-перше, ще на етапі переговорів вона погодилася залишити ставку 70% для компаній, які працюють по СД, а по-друге, в співавторах законопроекту несподівано з’явився заступник голови президентської фракції Ігор Кононенко.

– Проти зниження ставки для СД були всі, вона намагалася вписати цю норму до останнього, але її вичистили. Тимошенко довелося поступитися, але політично вона спробувала вичавити максимум, – говорить один з представників БПП.

Для найбільшого державного українського добувача “Укргазвидобування” Тимошенко вибила таке ж зниження в залежності від глибини залягання – 29% (при заляганні газу на глибині до 5000 метрів) і 14% (більше 5000 метрів).

Несподіваний союз “Батьківщини” і БПП вивів прем’єра з себе. На засіданні “стратегічної сімки” – неформального органу, який організували перші особи країни після першого голосування, він не стримував емоцій і заявив, що президентська фракція фактично його кинула.

До другого читання його аргументи набрали вагу. Але одностайність, що панував в Раді при прийнятті “візових законів”, розчинилося, як тільки в повітрі запахло газом.

Перед полуднем депутати домовилися працювати, поки не приймуть всі ключові питання порядку денного. Однак через 2:00 вони відправилися вже на другу перерву.

– Виходить, що ви кинули Тимошенко? – Запитали журналісти в перерві у одного з депутатів БПП.

– Ще ні, не кинули, – багатозначно підняв палець вгору депутат і продовжив, – зараз Ніна Южаніна (глава парламентського комітету з питань податкової та митної політики – ред.) внесе з голосу поправку, яка передбачає поетапне зниження ренти для “Укргазвидобування” з другого кварталу 2016 року. Тимошенко ж хоче відразу.

– А Тимошенко знає про цю поправку? – Уточнила ми.

– Знає, – запевнив нардеп.

У Тимошенко на рахунок цього була інша думка.

– Що це таке? На десять хвилин раніше закрили сесію і не поставили ренту! Якщо просто кидають нас, Україну, людей – це дуже погано! – Налетіла Тимошенко в коридорі на замглави фракції БПП Ігоря Кононенко, який якраз в цей час спілкувався з журналістами.

– Юлія Володимирівна, я ж сесію не веду, – розгубившись, спробував той виправдатися. Вийшло непереконливо.

– Послухайте, але ж видно, що це Гройсман зробив! Встав і вийшов! – Продовжила нападати Тимошенко.

– Ми були в залі і були готові голосувати далі, – наполягав Кононенко.

Діалог продовжився на закритій для преси території. Кононенко пообіцяв, що фракція проголосує. Виявилося, несподіванки тільки починаються.

У перерві та після голосування нам вдалося поговорити з кількома депутатами від БПП. Їх риторика виявилася напрочуд схожою на прем’єрську – зниження ставок для державного “Укргазвидобування” призведе до купи проблем.

– Позиція МВФ, що не можна різко зменшувати дохідну частину бюджету. На це посилається уряд … У тому вигляді, в якому законопроект є – голосувати, на жаль, не можна. Тому що ми втратимо близько 6,5 млрд гривень, які мали піти на компенсацію і надбавки до мінімальної зарплати, – сказав Кононенко.

Аналогічна позиція була і в іншого депутата від БПП Сергія Березенка.

– Закон неоднозначний. Через нього ми не отримаємо $ 1,7 млрд. від МВФ до кінця цього року. Може, колеги підкажуть, де їх узяти? – Міркував він в кулуарах.

Робота парламенту після перерви була схожа на троллінг Тимошенко.

Замість ренти спікер Володимир Гройсман раптом запропонував включити до порядку денного позапланове питання за процедурою ad hoc – повернення до внесення змін до Трудового кодексу. Просто кажучи – прийняти “поправку про геїв”, як її обізвали самі депутати.

Ентузіазму в залі помітно поменшало. На включення до порядку і подальше обговорення пішло ще півгодини. За поправку спробували вписатися Ірина Геращенко та Юрій Луценко.

– Хочу звернути увагу, що йдеться про неможливість дискримінації за всіма ознаками: релігійними, національними, гендерними, яким-небудь іншим, – переконував Луценко нардепів.

Проти раптом виступив “радикал” Олег Ляшко:

– Не вносьте, будь ласка, зараз в парламент закони, які фактично дестабілізують його роботу і зривають розгляд тих законів, які чекає все суспільство. Людям треба не те, що Луценко хоче, а роботу і зарплату! – вигукував Ляшко.

– Луценко хоче, щоб п***си працювали! – Різко, але з посмішкою відповів керівник фракції БПП.

Зі скрипом законопроект внесли на розгляд, але голосів “за” не вистачило. Нарешті дійшли до ренти.

У всіх учасників процесу виявилися домашні заготовки. Представляє законопроект Ніна Южаніна дійсно з голосу внесла поправку – розстрочити зниження ренти для “Укргазвидобування” поетапно – ставка 70% буде діяти до 30 червня 2016 року, 55% – до 1 квітня 2017 року, а далі – 29%.

 – Поправка, яку поставив “Народний фронт”, практично залишає 70% ренти для “Укргазвидобування”. Це означає, що вони продовжують банкрутувати “Укргазвидобування”, якому сьогодні НАК не платить нічого і, крім того, йому нараховують пені, штрафи і ставки по податковому кредиту. “Укргазвидобування” уряд свідомо вбиває, – заявила Тимошенко.

Лідер “Батьківщини” оголосила свою поправку – знизити тарифи на тепло і гарячу воду пропорційно зниженню ренти. За словами Тимошенко, її підписали всі голови фракцій, крім НФ, навіть Юрій Луценко.

Голосів не вистачило ні по першій, ні по другій поправці. Прийняти версію Южаніної пропонували і Ігор Кононенко і Арсеній Яценюк, який у своєму виступі не приховував нелюбові до Тимошенко, у фракцію і партію якої входив ще два роки тому.

– До тих, хто зараз ратує за народ і розповідає про те, що “Нафтогаз” і “Укргазвидобування” – банкрути … Вони не банкрути, але ви їх довели до банкрутства ціною на газ у 500 доларів, яку підписали ви, 10 мільярдами доларів, які ми заплатили Росії. Через вашу безвідповідальність та брехню, – сказав Яценюк, очевидно, натякаючи на Тимошенко.

Фракція БПП поділилася голосами з усіма. Причому, ближче до перемоги була Тимошенко. Тут варто відзначити, що до вечірнього засідання до парламенту приїхали керівники фракції “Опозиційний блок” Юрій Бойко, Вадим Новинський і Сергій Льовочкін. Останній – рідкісний гість у парламенті.

– “Опозиційний блок” обіцяв додати голосів Тимошенко, – сказав один з депутатів від БПП.

У такої позиції може бути цілком логічне бізнес пояснення – компанії Юрія Бойка і Дмитра Фірташа, як зазначалося вище, мають договори про спільну діяльність з державною “Укргазвидобування”.

Але навіть з їх допомогою заповітна цифра “226” на табло так і не висвітилася. Після голосування депутати від БПП лише розводили руками.

– У нас було вільне голосування, – розповів нардеп від БПП Володимир Ар’єв. Хоча всього за півгодини до того Кононенко оголосив з трибуни, що на засіданні фракції було прийнято рішення підтримати поправку Южаніної.

– Якби була чітка вказівка ​​від президента – голоси б знайшлися. А так вони спочатку кинули “Народний фронт”, а потім разом з ним – Тимошенко, – упевнений один з опозиційних депутатів.

Тимошенко не приховувала обурення. Зрозумівши, що законопроект провалюють, вона вийшла в кулуари.

– Збирай пресу, тому що, якщо вони зараз провалять закон…, – сказала вона прес-секретарю фракції і пішла в кабінет до Гройсмана.

Після провалу депутати без проблем знайшли голоси, щоб відправити законопроект на переголосування в четвер. Але “Батьківщина” компромісів не сприймає.

– Ми не будемо голосувати ні за що взагалі, поки не буде прийнята рента, – заявила вона ввечері, вирушаючи на ефір одного з телеканалів. Станом на середу, депутати “Батьківщини” на засіданні присутні, але не голосують.

Тарифний прапор приміряють на себе і інші парламентські фракції. В унісон з “Батьківщиною” голосували “Самопоміч”, Радикальна партія, “Відродження” та інші.

На наступний день після голосування позицію президентської фракції з питання зниження ренти озвучив її керівник Юрій Луценко.

Знижувати ренту потрібно, оскільки це дозволить розпочати розвідку нових свердловин, але збільшення ренти для “Укргазвидобування” можливо тільки після опалювального сезону. Якщо рента буде зменшена, то 4 млн сімей не отримають субсидії, які вони вже оформили. Зниження ціни на газ для населення, за яке так ратує Тимошенко, недоречно, оскільки високі тарифи – це єдиний спосіб змусити людей заощаджувати. Тому БПП запропонувала свої правки до законопроекту – знизити ренту для “Укргазвидобування” з 1 квітня і збільшити квоти пільгового газу.

Як відреагують на такі пропозиції фракції коаліції, покаже найближче голосування. Коаліція проходить своє чергове випробування, на цей раз газом.
…

Правда України

Кабмін уже розробив правила обов’язкового техогляду авто, який збираються повернути (його скасували, нагадаємо, за минулої влади через те, що він був джерелом корупції).

Якщо парламент за нього проголосує, то проводити огляди будуть тільки СТО, які отримали дозвіл від Мінінфраструктури. Експерти кажуть: це знову ж шлях до корупції.

У Міністерстві інфраструктури розробили законопроект, за яким обов’язковий техогляд доведеться проходити раз на два роки. Звільняються від нього тільки нові авто в перші чотири роки після покупки.

Чиновники запевняють, що огляд потрібен для зниження аварійності на дорогах.

Проводити його збираються не за допомогою поліції, а на приватних СТО, правда, із застереженням – вони повинні отримати ліцензію.

«Для того щоб отримати дозвіл на перевірки, СТО повинні будуть мати відповідне обладнання за європейським стандартом. Також в штаті станції повинен бути експерт, який пройде спеціальне навчання і отримає індивідуальну печатку. Він нестиме особисту відповідальність за якість перевірки транспорту, що ліквідує будь-які можливості для корупції»- сказали в прес-службі Мінінфраструктури.

Експерти стверджують, огляд автомобіля потрібен, але не згодні з тим, які саме неполадки будуть враховувати.

«Згідно з постановою Кабміну, перевірятиметься справність одометра (вимірює пробіг автомобіля), справність кондиціонера, наявність сколів на дисках або іржі на кузові. Яке це має відношення до безпеки дорожнього руху? Ніякого», – вважає автоексперт Олег Назаренко.

Автоюрист Володимир Караваєв вважає також, що перевіряти автомобілі потрібно, але тільки називати це треба діагностикою.

«Як тільки люди чують «техогляд», люди згадують «колишні часи», коли талон просто купувався (хабар коливалася від 300 до 1000 грн. – Ред.). Тому краще говорити про діагностику, яка сьогодні коштує відносно недорого – 160-200 гривень. Краще буде зобов’язати водія проходити діагностику раз на два роки і там, де він вважає за потрібне», – сказав Володимир Караваєв.

«Він уточнює, що якщо йти шляхом акредитації, то всім стає ясно, що« акредитація означатиме хабар». Цей хабар буде закладена у вартість послуг, тобто техогляду», – підводить він підсумок.

Керівник відділу сервісу одного з СТО Руслан Нікітін вважає, що техогляди не потрібні: «Мені здається, це чергова спроба створити корупційну схему, тому що папери на проведення СТО отримають ті станції, які« занесуть» більше».

…

Правда України

Голова «Нафтогазу України» Андрій Коболєв визнає, що в держхолдингу є корупція, а отже, може бути ухвалено управлінські рішення в інтересах «конкретних політичних сил». Коли його спроби розв’язати ці проблеми призведуть до результату?

Дефіцит власних коштів у НАК «Нафтогаз України» для закупівлі імпортного газу і конфлікт інтересів з Міненерго спонукали прем’єр-міністра Арсенія Яценюка змінити розстановку сил в управлінні держхолдингом, де сконцентровано основні фінансові потоки нафтогазової галузі.

Щоб пришвидшити отримання кредитів від Світового банку та Європейського банку реконструкції та розвитку на загальну суму $800 млн, Кабмін 16 жовтня затвердив план корпоративної реформи «Нафтогазу». Його розробили міжнародні компанії в рамках проекту, профінансованого ЄБРР.

Тепер «Нафтогаз» підконтрольний безпосередньо Кабміну. Уряд залишив Міністерству енергетики та вугільної промисловості роль статиста, який визначає загальну політику державного управління паливно-енергетичним комплексом і, зокрема, нафтогазовим сектором.

Міністр енергетики та вугільної промисловості Володимир Демчишин, який отримав портфель у Кабміні за квотою пропрезидентської парламентської фракції «Блок Петра Порошенка», прагнув перешкодити такому зухвалому рішенню. Але йому це не вдалося. Прем’єр легалізував контроль над «Нафтогазом» у своїх руках, мінімізувавши вплив оточення глави держави на роботу держхолдингу.

«З погляду довготривалих наслідків це рішення [про корпоративну реформу НАК] вводить якісно новий рівень управління держхолдингом з боку держави», – зазначив голова правління НАК «Нафтогаз» Андрій Коболєв, якого призначено на цю посаду за сприяння прем’єра і який демонструє йому підконтрольність.

Деталі «довготривалих наслідків» викладено в річному звіті компанії за 2014 рік. Його презентація відбулася в головному офісі «Нафтогазу» за три дні до затвердження Кабміном корпоративної реформи держхолдингу. Крім консолідованої фінансової звітності, у документі на 198 сторінках відображено нюанси стратегії та поточного стану НАК. Такий широкий публічний аналіз держхолдинг опублікував уперше.

У ньому, серед іншого, йдеться, що проблеми в роботі НАК створює розпливчастий поділ прав на управління «Нафтогазом» між Кабміном і Міненерго. Тому «є ризик, що керівництво «Нафтогазу» буде схильне діяти в інтересах уряду і, відповідно, конкретних політичних сил, а не в інтересах народу України».

Змінити цю ситуацію має корпоративна реформа, затверджена Кабінетом міністрів. Після засідання уряду, на якому це сталося, Коболєв анонсував створення наглядової ради НАК з участю представників міжнародних фінансових організацій і «повноцінної» ради директорів – до її складу увійдуть представники від Кабміну та незалежні директори. «Вони проводитимуть реальний і ефективний контроль усієї діяльності компанії», – стверджує голова держхолдингу.

Юрій Корольчук, член наглядової ради Інституту енергетичних стратегій, за красивими словами про реформування «Нафтогазу» і залучення незалежних директорів до його управління бачить «цинічне бажання» іноземних кредиторів узяти компанію під контроль.

Якщо впровадження корпоративних інновацій в управлінні «Нафтогазом» розтягнеться в часі, реформа НАК ризикує призвести до монополізації влади Кабміну над її фінансовими потоками й операційною діяльністю.

У «Нафтогазі» вважають, що участь закордонних менеджерів у раді директорів допоможе уникнути політичних ризиків зловживань. «Корупція – ключовий виклик для компанії, вона вкоренилася на всіх рівнях, – акцентують у НАК і пояснюють причини сформованої ситуації. – Енергосектор завжди привертав корупціонерів, тому що він пов’язаний із великими фінансовими потоками і доступом до інфраструктури, має основне значення для функціонування економіки держави».

Вихід із ситуації керівництво «Нафтогазу» бачить у поділі її холдингової структури на незалежні компанії за видами діяльності та розвитку конкуренції на газовому ринку.

«Політичним групам, які контролюють «Нафтогаз», хочеться зберегти і посилити його позиції. Тому реформу компанії постійно відкладають. Монополія «Нафтогазу» на ринку тільки посилюється», – констатує Корольчук.

Питання про ліквідацію НАК стоїть на порядку денному Кабміну вже понад п’ять років. Але влада не поспішає здійснювати цей план. За останній рік на ринку функції «Нафтогазу» лише розширилися. Тепер компанія не просто здійснює керівництво холдингом і курирує міжнародні контракти. Керуюча компанія перетворилася на великого постачальника і торговця газом, займається розрахунками зі споживачами. Раніше ці функції були прерогативою її «дочки» – компанії «Газ України».

Андрій Фаворов, директор компанії, яка у вересні стала найбільшим імпортером газу в Україну з європейського ринку, пов’язує неспішні трансформації в бізнесі «Нафтогазу» з прагненням його керівництва провести реформу «поступово, виважено, грамотно».

«Топ-менеджмент НАК докладає максимум зусиль, щоб компанія перестала існувати в нинішньому вигляді, а політичний вплив на її бізнес став мінімальним», – вважає Фаворов. Передумови для ліквідації «Нафтогазу» виникнуть до квітня 2017 року, коли тарифи на газ для населення зростуть до ринкового рівня. Поки що НАК виконує функцію гарантованого постачальника, який купує газ за ринковою ціною, реалізує його населенню за нижчою і отримує компенсацію збитків з держбюджету.

Дефіцит власних коштів «Нафтогазу» 2015 року, за попередніми розрахунками Кабміну, досягне 94 млрд гривень – це на 16 млрд гривень менше, ніж 2014-го. Президент Петро Порошенко вважає, що НАК може знизити цей показник за підсумками нинішнього року до 30 млрд гривень. Тоді як граничний обсяг усього дефіциту держбюджету України на 2015 рік становить 63,6 млрд гривень.
…

Правда України

Якщо всупереч триразовій девальвації ви погасили валютну іпотеку, не поспішайте радіти. Щоб розпоряджатися купленими в кредит будинком або квартирою, потрібна держреєстрація припинення іпотеки, а в нашій країні це – досить складна і втомлива процедура.

Згідно з останніми даними Національного банку, українці винні банкам за валютними кредитами 4,6 млрд дол. Це, за оцінками банкірів, кредити 240 тис позичальників-фізосіб, переважно на купівлю нерухомості. І після погашення кредитів тисячі людей чекає неприємний сюрприз, оскільки на останньому візиті в касу банку взаємини з фінустановою не закінчуються.

Куплений у кредит будинок або квартира залишаються, по суті, у володінні банку. Щоб продати, подарувати або передати в спадщину цей об’єкт нерухомості, або просто позбутися неприємного відчуття, що твоє житло належить тобі не в повній мірі, потрібна державна реєстрація припинення іпотеки.

По ідеї, процес «звільнення» заставної нерухомості повинен бути автоматичним – адже позичальник сповна розрахувався з банком і має право розпоряджатися своїм майном, як йому заманеться. Але на практиці одна строчка в двох держреєстрах найчастіше забирає масу часу і енергії. Ми узагальнили існуючу практику і пропонуємо п’ять варіантів реєстрації припинення іпотеки та зняття заборони на відчуження майна при погашенні кредиту.

Спосіб №1 – законний

Згідно із законодавством, державна реєстрація припинення іпотеки проводиться на підставі заяви банку-кредитора, яку він зобов’язаний подати протягом 5 робочих днів з дня припинення іпотеки або на письмову вимогу боржника. Простими словами, як тільки кредит погашений, позичальник може звернутися в банк із заявою або просто нічого не робити. У другому випадку договір іпотеки припиняється автоматично, а банк буде змушений провести всі необхідні процедури самостійно.

Деякі банки саме так і роблять. Приміром, «Райффайзен Банк Аваль» вважає, що саме на банк покладено обов’язок реєструвати припинення іпотеки протягом п’яти днів з дня погашення кредиту або на письмову вимогу боржника. «Оплата послуг реєстраційної служби або нотаріуса проводиться клієнтом, якщо він виступає ініціатором. Якщо ж клієнт заперечує проти самостійного звернення до реєстраційної служби або до нотаріуса, та сплати відповідних платежів, – банк самостійно здійснює ці дії», – повідомили у прес-службі банку.

Навіть якщо мова йде про неплатоспроможні банки, це не позбавляє фінустанову від відповідальності перед позичальником. Як прокоментували в Міністерстві юстиції, тимчасовий адміністратор або ліквідатор банку, призначений Фондом гарантування вкладів фізосіб, має право вчиняти будь-які дії від імені керівництва банку. «Уповноважена особа Фонду в межах своїх повноважень має право подавати заяву для державної реєстрації припинення іпотеки», – повідомили УНІАН у прес-службі міністерства.

На жаль, не всім позичальникам пощастило вирішити проблему подібним чином. Якщо фінустанова нічого не робить і веде тривалу безрезультатну переписку з клієнтом, змушуючи його самостійно виводити квартиру із застави, можна звернутися до нотаріуса.

Спосіб №2 – дорого і швидко

Якщо банк відмовляється самостійно реєструвати припинення іпотеки, а позичальникові потрібно завершити цю процедуру максимально швидко і комфортно, варто звернутися до нотаріуса. Причому, як зазвичай рекомендують в банку, до того нотаріуса, який наклав заборону на відчуження нерухомості при її оформленні в заставу за кредитом. У такому випадку потрібно бути готовим крім обов’язкових платежів державі в розмірі близько 400 гривень заплатити від 2 до 4 тисяч гривень за нотаріальні послуги.

Якщо для позичальника переплата від 2 до 4 тис. грн – не проблема, то даний спосіб майже ідеальний. Клієнт в заздалегідь узгоджений час відвідає офіс нотаріуса і буквально через 15 хвилин отримає на руки потрібні документи – витяги з держреєстрів про припинення іпотеки та про зняття обтяження з об’єкта нерухомості. І попрощається з банком назавжди.

Примітно, що пакет документів, який запросить нотаріус, практично ідентичний пакету документів для реєстраційної служби. Крім того, нотаріус може вимагати присутності співробітника банку, у якого є довіреність на проведення подібного роду операцій. Тому, якщо ви нікуди не поспішаєте, а в кишені немає зайвих пари тисяч, є інші варіанти вирішення даного питання.

Спосіб №3 – інший нотаріус

Міністерство юстиції своїм наказом від 30 березня 2015 року затвердив новий порядок вчинення нотаріальних дій, згідно з яким заборона на відчуження нерухомого майна і транспортних засобів, що підлягають держреєстрації, може знімати будь-який нотаріус. Тобто, тепер іти до первинного нотаріусу, реєструвати іпотеку, зовсім не обов’язково. Просто інший нотаріус після проведення всіх необхідних процедур направить за місцем зберігання справи повідомлення про зняття заборони. А позичальник може вибрати нотаріуса, послуги якого доступні за ціною.

Деякі нотаріуси в Києві вже освоїли принципи роботи з електронними реєстрами і не соромляться пропонувати позичальникам послуги з реєстрації припинення іпотеки та зняття заборони на відчуження майна практично за собівартістю процедури – за 500 гривень.

Спосіб №4 – дешево і сердито

Згідно з роз’ясненнями Мін’юсту, при проведенні держреєстрації припинення іпотеки зацікавленою особою, крім банку-кредитора, є також громадянин – власник купленої в кредит квартири. «Законодавство у сфері державної реєстрації прав не позбавляє права людини при виконанні ним зобов’язань, забезпечених іпотекою, самостійно звернутися до органу державної реєстрації прав або до нотаріуса», – пояснили в міністерстві.

Такий механізм підійде позичальникові, який не може собі дозволити оплатити послуги нотаріуса, але має вільний час і титанічним терпінням. Спочатку позичальникові належить отримати у банку ряд документів, і як показує практика, безрезультатна переписка з фінустановою може зайняти від 2 до 9 місяців

У процесі листування з банком може виявитися, що позичальник повинен сплатити який-небудь штраф на кілька тисяч. Якщо штраф незаконний, знадобляться численні документи, накопичені за час взаємин з банком, знання нормативної бази та дар переконання. В крайньому випадку – допомога Національного банку або Фонду гарантування, залежно від статусу банку. Зрозуміло, можна заплатити штраф і отримати бажані документи, але немає ніяких гарантій, що такий банк не намалює ще один подібний штраф, тому варто поборотися за свої права.

З отриманням документів на руки справа піде швидше – залишиться написати заяву в реєстраційну службу, сплатити мито і провести день-другий в черзі до реєстратора. Не виключено, що процедуру доведеться повторити, оскільки реєстратор може запросити додаткові документи, які знову потрібно буде отримувати в банку. Але в кожному разі, цей спосіб дешевше, ніж послуги нотаріуса.

Спосіб №5 – оптимальний

В рамках дерегуляції та розвитку електронних сервісів цілком можливо, що прогрес торкнеться і порушеної нами проблеми. Вже зараз пересічний громадянин після реєстрації в кабінеті електронних сервісів Мін’юсту може отримати відомості з держреєстрів нерухомості за 2 хвилини, перерахувавши 20 гривень з платіжної карти. Також до звернення в реєстраційну службу можна роздрукувати форми заяв, дізнатися список необхідних документів і навіть подати попередню заяву. За результатами розгляду заяви держреєстратор може висловити свої зауваження та призначити час подачі документів. Таким чином, ризик того, що вам доведеться відвідати держреєстратора неодноразово і марно втратити кілька годин у черзі, зводиться до мінімуму.

Так що позичальникам можна трохи почекати, поки процес стане максимально простим. Зрозуміло, якщо повною мірою довіряти своєму банку і не боятися, що після часу виникнуть неіснуючі штрафні санкції, довести незаконність яких простіше, маючи справу зі знайомими представниками банку, а не сотої сумний персоналу. Тоді вибирайте один із запропонованих механізмів і вперед – дорогу здолає той, хто йде.
…

Правда України

Одна з проблем українських автолюбителів – тарифні обмеження на імпорт авто, мета яких – “захист вітчизняного виробника”.

Наслідком цих заходів є численні схеми, завдяки яким ділки заробляють гроші.

Ми розкажемо про п’ять схем, щоб усі зрозуміли: акцизи не виконують жодної нормальної ролі, крім підтримки неефективності та нерівності в суспільстві.

1. Зміна модифікації.

Ввозиться автомобіль, наприклад Range Rover, декларується митна вартість, виходячи з базової версії цієї моделі – 60 тис дол.

Відповідно до розшифрування VIN-коду програмним продуктом CARFAX автомобіль Range Rover із заданим номером кузова є версією Range Rover Supercharged.

Це значно дорожча модель з додатковою комплектацією та кращими технічними рішеннями. Митна вартість Range Rover 4,2 Supercharged повинна становити 83,5 тис дол.

Так імпортер зекономив на миті і ПДВ шляхом заниження митної вартості близько 10 тис дол.

2. Зміна року випуску.

Ввозиться автомобіль BMW Z4. У документах зазначено, що автомобіль 2007 року випуску був у користуванні. За VIN-кодом рік виготовлення авто визначити було неможливо, тому рік виготовлення був погоджений. Вже при фактичній перевірці було встановлено справжній рік випуску – 2004-й.

Зиск у тому, що на автомобілі віком понад п’ять років акциз був набагато більший, ніж на ті, що до п’яти років. Імпортер, заявивши неправдиві відомості та підробивши документи, отримував значну економію на акцизі.

3. Зміна країни походження (призначення для використання).

BMW X5 з двигуном 4,8 літра походженням з Європи повинен коштувати 58 тис дол, тоді як такий самий американського збирання – 47 тис дол.

Maserati Quattroporte 4,2, виготовлена для ринку США, вартує 98 тис дол, така сама для Європи – 129 тис дол.

Змінюючи дані про країну походження, імпортер може суттєво занизити митну вартість авто та зекономити на податках.

4. Ввезення авто під виглядом таких, що не були на реєстрації.

За законодавством України, транспортними засобами, що використовувалися, є ті, на які видавалися реєстраційні номери – не транзитні і не разові.

З метою уникнення сплати шаленого акцизу за ввезення автомобіля, що був у використанні, йому надавався вигляд нового – показання одометра змінювалися. Крім того, підроблялися документи про відсутність реєстрації авто за кордоном.

Ця схема ефективно працювала щодо американських автомобілів, оскільки в США реєстрація – взяття на облік – відрізняється від європейської і української зокрема.

Там інформація щодо реєстрації знаходиться в базі даних. Дорожня поліція має до неї доступ, оскільки кожна поліцейська машина обладнана комп’ютером. На прохання власника йому може бути видана довідка на папері, що самокопіюється, заповнена офіцером від руки.

Вказавши у документах, що авто нове – не видавалися номери, можна суттєво зекономити на акцизі. Зиск очевидний: умовно – при об’ємі двигуна 2,2 літра з нового – 3,3 тис євро, з уживаного – 4,4 тис євро акцизу плюс економія на ПДВ.

5. Неіснуючі пошкодження та несправності.

З метою зменшення митної вартості автомобіля застосовувалися хитрощі для зниження його вартості. Наприклад, для авто, що були у використанні, вказувалося пошкодження лакофарбового покриття, пошкодження в результаті ДТП, надмірна шумність двигуна, забруднення салону.

Крім того, масовий наплив іномарок спостерігався після стихійних лих: американських авто – після урагану “Катрина”, європейських – після розливу Рейну.

Для нових авто були характерні “пошкодження” під час транспортування в контейнерах та на автомобілевозах: пошкодження скла, крил, дверей, бамперів.

Звісно, що переважна частина цих пошкоджень існувала лише на папері. Підробивши документи та вступивши у змову з корумпованим митником, можна істотно зекономити на миті і ПДВ шляхом заниження митної вартості.
…

Правда України

Вихід Саудівської Аравії на нафтовий ринок північної Європи, де домінують російські постачальники, посилює тиск на ціни і розв’язує цінову війну між різними сортами нафти.

У відповідь на збільшення російських поставок у Китай Саудівська Аравія, чию нафту рідко можна зустріти на північ від Середземного моря, знизила ціни на грудневі партії для Європи до мінімального рівня з часів фінансової кризи 2009 року.

Кілька переробників в Польщі та Швеції, як правило використовують російську нафту Urals, за останній місяць придбали саудівську нафту.

Навесні цього року, коли пропозиція на ринку також виросла, переробники збільшили закупівлі завдяки підвищенню попиту на бензин. Але цього разу спостерігається надлишок не тільки сировини, але і нафтопродуктів.

“Перше півріччя майбутнього року представляється явно небезпечним часом для “биків” на нафтовому ринку. У цей період сховища можуть заповнитися, що викличе падіння цін”, – написав у звіті генеральний директор брокерської контори Девід Хафтон.

Зайва нафту накопичується на атлантичному ринку, провокуючи цінову війну між сортами і роблячи рівень $50 за барель все менш доступним для Brent.

За рахунок рекордно високого видобутку в Росії знижка на Urals по відношенню до Brent за три місяці зросла втричі, і ціна впала до 17-місячного мінімуму. Здешевіла нафта Urals почала витісняти з ринку північноморську нафту Forties – основний з чотирьох сортів, які формують кошик європейської еталонної суміші Brent, і інтерес азіатських покупців до російської суміші збільшився.

Так, не менше три з семи супертанкерів, зафрахтованих для перевезення листопадових партій з Північного моря в Азію, повезуть російську нафту замість традиційної північноморської.

Значний потік європейського сировини в Азію поки не привів до зміцнення диференціалів нафти в Північно-Західній Європі, відзначають експерти.

“Дивно, що ринок Forties все ще досить слабкий, незважаючи на всі відвантаження на Далекий Схід”, – сказав аналітик Олів’є Жакоб.

Диференціали Forties близькі до п’ятимісячного мінімуму і цього року торгувалися зі знижкою до датованим Brent частіше, ніж коли б то не було за 20 останніх років.

Диференціали азербайджанської нафти за останній місяць знизилися більш ніж в два рази до річного мінімуму, а премії на нігерійську нафту Qua Ilboe також впали вдвічі.

Надлишок нафти з Нігерії, що перевищує 60 млн барелів, у поєднанні з максимальним за два роки видобутком в Північному морі і майже повними сховищами дизельного, пічного і авіаційного палива в Європі, змушує трейдерів накопичувати нафту в плавучих сховищах, що лише посилює тиск на ринок.
…

Правда України

Чиновники спільно з банкірами розробляють швидкий спосіб арешту банківських рахунків юридичних і фізичних осіб за рішеннями судів. Для цього пропонується створити єдину базу рахунків і проводити блокування фактично в режимі онлайн. Учасники ринку вважають, що як мінімум можна швидко створити систему обміну запитами, складніше – створити саму базу рахунків, але ще складніше – забезпечити неможливість зловживань цією системою.

Уряд пропонує арештовувати банківські рахунки в режимі онлайн. Зараз цей процес за запитом виконавчої служби забирає від декількох днів до місяця. Проте в ході переговорів Міжнародного валютного фонду та України було домовлено про автоматизацію цього процесу і усунення з нього людського фактору. Тому Мінфін спільно з банками пропонують створити єдину електронну базу даних про всі рахунки клієнтів банків. Через таку базу суддя відразу після ухвалення рішення про арешт зможе відправити у всі банки запит про виявлення та арешт коштів на рахунках.

Банк, у свою чергу, повинен буде автоматично заблокувати рахунок. «Якщо на рахунку в одному банку буде знайдено достатню суму для арешту, кошти будуть заблоковані відразу. Якщо коштів буде недостатньо, то продовжиться пошук інших рахунків у інших банках», – розповіли нам в комітеті з питань захисту прав кредиторів Незалежної асоціації банків України. На всю процедуру має піти кілька хвилин.

Банки в обов’язковому порядку вноситимуть в електронну базу інформацію про рахунки своїх клієнтів. За її адміністрування візьметься Нацбанк або інший орган держвлади. «Сьогодні єдиним центром, що володіє всією повнотою інформації про рахунки клієнтів, є фіскальна служба. Тому якщо вирішувати це питання, то потрібно, напевно, або відкривати новий центр, або надати ці повноваження податківцям, – говорить Вадим Березовик. – В умовах різних операційних банківських систем мова не може йти саме про «базу», виходячи з того, що ця «база» буде статичною системою, а вона якраз не дасть можливості проведення онлайн-операцій. Для онлайну необхідне програмне забезпечення, яке буде мати миттєвий привілейований доступ до операційної системи будь-якого банку».

Доступ суддів до інформації про наявність у клієнтів рахунків не порушує банківську таємницю. Відповідно до закону «Про банки та банківську діяльність», вона може бути розкрита за рішенням суду. Проте учасники ринку бояться зловживань через появу такої процедури. «Банки в цілому довіряють своєму регулятору, але навряд чи це можна сказати про судову систему, яка саме і повинна стати «оператором» такої системи. Бажання суддів зрозуміти можна, але на сьогодні вони вручну роблять багато помилок, тому віддавати їм до рук такий інструмент вкрай ризиковано», – зазначає Ігор Львов.

На його думку, онлайн-система не в змозі нівелювати вже традиційні ризики для фінансового сектора. «Найбільш показовий приклад – коли про можливе судове рішення стає відомо задовго до його ухвалення, і гроші з рахунків, які підлягають арешту, спокійно «мігрують» на другі, треті в цьому банку або в іншому. У підсумку заарештовується порожній рахунок», – нарікає банкір. Тому прискорення виконання рішення суду знизить частку шахрайств. «Іноді відбувається затягування процедури. І людині вдається забрати з банку гроші до того, як вони були заарештовані», – кажуть в НАБУ.

Але така система потребує великого контролю. «Банкіри можуть арештовувати рахунки, не надаючи реальних аргументів заборгованості клієнта, як це часто зараз відбувається. Тому необхідно вибудувати систему компенсації збитків. Наприклад, якщо арешт був неаргументованим або потім його скасували, то позивач має заплатити штраф», – пропонує старший партнер адвокатської компанії Ростислав Кравець.
…

Правда України

Потерпілі в ДТП вже навесні 2016 зможуть отримати страхове відшкодування в тій же страховій компанії, де вони придбали страховий поліс «автоцивілки». У пілотному проекті прямого врегулювання візьмуть участь 15 страховиків, що займають понад половину ринку ОСАЦВ. Якщо до проекту приєднаються інші страховики, це дозволить впровадити пряме врегулювання по всьому ринку, навіть не чекаючи зміни законодавства.

Президія Моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ) вирішила запустити пілотний проект з впровадження системи прямого врегулювання за договорами ОСАЦВ. Клієнтам компаній – учасників пілотного проекту, які стануть потерпілими в ДТП, не доведеться подавати заявку на відшкодування коштів у компанію винуватця ДТП. Вони будуть звертатися за грошима в свою СК, в якій купили поліс ОСАЦВ. «Подальші взаєморозрахунки між страховою компанією винуватця ДТП і страховиком потерпілого будуть проходити без участі застрахованого», – йдеться в повідомленні МТСБУ

Запуск прямого врегулювання обговорюється на ринку ОСАЦВ вже давно. Але необхідні для цього зміни до законодавства досі не були прийняті. Більше того, як ми уже повідомляли, Нацкомфінпослуг відмовилася підтримати запропонований МТСБУ механізм прямого врегулювання і висунула неприйнятний для страховиків варіант. Цей пілотний проект став єдиним способом реалізувати ініціативу без схвалення регулятора і парламенту.

Запуск проекту заплановано на початок весни 2016 року. «Фахівці пишуть програмне забезпечення для проекту, в січні-лютому плануємо провести його тестування і вже в березні запустити проект», – розповів учасник робочої групи з впровадження прямого врегулювання.

У пілотному проекті візьмуть участь 15 страхових компаній з сумарною часткою на ринку майже 60%. Серед учасників: «Оранта», «АХА Страхування», «Універсальна», «Аска», «ІНГО Україна», «Княжа», «PZU Україна», Українська страхова група, «Уніка», «Іллічівська», «Арсенал Страхування», «Країна». «Ми розглядаємо можливість участі в пілотному проекті. Важливо, щоб у ньому взяло участь максимально велика кількість СК. Зараз ми вивчаємо можливі плюси і мінуси проекту, як для нас, так і для ринку», – повідомили страховики.

«Рік тому в PZU нам вдалося запустити пряме врегулювання за допомогою окремого продукту, і ми розуміємо, що зробити це в рамках всього ринку непросто. Але я все ж сподіваюся, що пряме врегулювання буде доступно більшості автовласників так швидко, наскільки це можливо», – сказав глава правління Мачей Шишко. «Така система створює необхідні умови для більш якісного врегулювання збитку за полісами ОСАЦВ, тому що для нас потерпілий є нашим клієнтом, до якого ми завжди намагаємося ставитися максимально лояльно. Якщо клієнт залишається задоволений, то він залишиться з нами, а може, навіть купить інші страхові продукти », – пояснив глава правління СК Сергій Авдєєв.

Правда, не всі клієнти цих СК зможуть при необхідності отримати відшкодування у своєї компанії. По-перше, ДТП має бути контактним, в якому беруть участь два транспортні засоби, оскільки ОСАЦВ – це страхування відповідальності перед третіми особами. Винним у ДТП може бути лише один учасник. В учасників ДТП не повинно бути ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння, а також у обох повинні бути діючі поліси ОСАЦВ, причому компанії обох учасників ДТП повинні бути учасниками системи прямого врегулювання. Саме цей пункт критикується учасниками ринку більше за інших. «Які шанси на те, що клієнт однієї з компаній – членів проекту стане учасником ДТП за участю клієнта інший СК – учасника проекту? Навіть якщо частка учасників проекту майже 60% ринку ОСАЦВ, кількість страхових подій, які врегульовуються по системі прямого врегулювання, буде набагато менше», – пояснив представник однієї з СК.

Навіть якщо обидві страхові компанії – і потерпілого, і винуватця ДТП – є учасниками угоди про пряме врегулювання, потерпілий зможе вибирати: звертатися до свого страховика або до страховика винуватця. «Я вважаю, що пряме врегулювання з моменту запуску практично працювати не буде, якщо не проводити грамотну роз’яснювальну роботу з водіями – учасниками дорожнього руху. Як ми спостерігали досі і спостерігаємо в ситуації з європротоколом, відсоток бажаючих оформити європротокол все ще невеликий, оскільки немає довіри до страховиків. Ми бачимо, як при дрібних ДТП водії стоять і чекають поліцію, утворюють величезні затори, але не роз’їжджаються», – ремствує Сергій Авдєєв.

Але є і більш оптимістичні оцінки. «Враховуючи, що свою участь у проекті підтвердили практично всі основні гравці ринку, можна припустити, що в кращому випадку система прямого врегулювання охопить 50-60% всіх страхових подій. Потім вже будемо прагнути, щоб всі 100% автовласників могли звернутися за виплатою збитку до власної страхової компанії», – говорить Мачей Шишко.

Ще один ризик механізму прямого врегулювання – взаєморозрахунки між компаніями. Планується, що всі взаєморозрахунки будуть проходити за підсумками кожного місяця по бельгійській моделі. Всі збитки поділять на три категорії: до 50 тис. грн, від 50 до 100 тис. грн і більше 100 тис. грн. Взаєморозрахунки між страховиками за страховими випадками до 50 тис. грн будуть проводитися за середній сумі виплати, по другій категорії – по фактично виплаченій сумі збитку. Збитки на суму понад 100 тис. грн будуть врегулюватися за стандартною схемою: відшкодування буде виплачувати страхова винуватця ДТП.

Щоб мінімізувати ризики невиконання зобов’язань між страховими компаніями, всі взаєморозрахунки будуть проходити через уповноважений банк, в якому всі члени пілотного проекту відкриють рахунки. На рахунку кожного банку повинен знаходитися гарантійний внесок – не менше 50% від середньомісячної суми виплат компанії. «Пряме врегулювання – індикатор чесності страховиків. Якщо страхова компанія працює для клієнта, їй буде неважко підключитися до проекту і проводити виплати за схемою прямого врегулювання. Участь страховика в проекті може стати критерієм вибору СК автовласниками», – вважає Мачей Шишко.
…

Правда України

Міністерство закордонних справ Росії повідомляє про те, що в аеропорти Єгипту, де очікують на повернення додому сотні росіян, відрядили співробітників посольства Росії, а також посадовців Федеральної агенції з туризму («Росуризм»).

Для російських туристів, які вимушено затримуються у Єгипті, також започаткували «гарячу лінію».

У пʼятницю президент Росії Володимир Путін підтримав пропозицію Федеральної служби безпеки тимчасово зупинити авіасполучення з Єгиптом – до зʼясування причин катастрофи російського лайнера А321 над Синаєм. 31 жовтня унаслідок авіакатастрофи там загинуло 224 людини.

Російська влада поки не планує екстреної евакуації туристів. Російські пасажирські літаки прибуватимуть у Єгипет порожніми, щоб забирати тих туристів, чий відпочинок завершився.

За даними «Ростуризму», у Єгипті наразі перебуває до 80 тисяч росіян.
…

Правда України

Студія «Квартал 95», яка продукує переважно розважальний контент, заявляє про скасування 7 листопада на телеканалі «1+1» «з причин, незалежних від студії», ефіру шоу «Вечірній квартал». Про це йдеться в заяві компанії на її сторінці у мережі.

«За кілька годин до ефіру телеканал «1+1» повідомив керівництву студії, що новий випуск проекту був знятий з програмної сітки, не пояснюючи причин даного рішення», – ідеться в повідомленні.

Студія «Квартал 95» вказує, що за 10 років існування проекту «Вечірній квартал» зрив показу телеверсії гумористичного концерту стався вперше.

«Рішення про скасування концерту «Вечірній квартал» порушує умови співпраці студії «Квартал 95» і каналу «1+1», є неприпустимим і порушує принципи свободи слова, обмежуючи права телеглядачів на доступ до телевізійного контенту», – заявляють у продакшн-студії.

Телеканал «1+1» наразі жодним чином не прокоментував ці події. В ефірі цей мовник показав шоу «Вечірній квартал» зі свого архіву.

18 вересня телеканал «1+1» зняв з ефіру політичну програму Савіка Шустера «Шустер лайв».

Савік Шустер тоді заявив, що відмова «1+1» транслювати програму, на його думку, сталася через домовленість власника каналу (а це підприємець Ігор Коломойський – ред.) із адміністрацією президента України.

Телеканал «1+1», зі свого боку, повідомив, що програма «Шустер Лайв» не вийшла в ефір через те, що канал вважає: «В ситуації, яка в останні кілька днів виникла у країні, суспільство вже вкрай напружене і політизоване, і канал не готовий розпалювати його ще більше».
…

Правда України

Повернення в Україну обов’язкового техогляду для приватних транспортних засобів хочуть відкласти на кілька років.

Обов’язкову перевірку технічного стану приватних легкових автомобілів і причепів планують проводити в Україні з 2019 року, а мотоциклетної техніки – з 2022 року. При цьому вже в 2015 році хочуть проводити техогляд вантажних автомобілів і причепів міжнародного класу, а автобусів міжнародного класу – з 2017 року. Такий графік передбачений проектом урядового закону «Про приведення законодавства України у сфері автотранспорту відповідно до актів ЄС», текст якого розміщено на офіційному інтернет сайті Міністерстві інфраструктури України.

Крім того, проектом передбачено введення нової системи перевірки придатності транспорту, зокрема, вводиться відповідальність СТО за проведений техогляд. Заплановано, що першу технічну перевірку нові автомобілі будуть проходити через 4-5 років, а в період заводської гарантії техобслуговування і ремонт можна виконувати в будь-якому центрі ремонту відповідно до вимог виробника. Автори законопроекту також пропонують з 2020 року впровадити європейську систему придорожньої перевірки придатності до експлуатації комерційних ТЗ. При цьому після перевірки водій отримуватиме звіт, з яким авто не підлягає перевірці протягом 3 місяців.

Разом з тим, це не єдині нововведення урядового законопроекту. Як пояснюють у Міністерстві інфраструктури, даним документом пропонується імплементувати норми 14-ти актів законодавства ЄС: 9 про асоціацію та 5 – системно з ними пов’язаних, які регулюють такі питання, як допуск до ринку перевезень, організація громадських перевезень, робочий час і час відпочинку водіїв , підтримки рівня професійної компетентності водіїв, застосування обмежувачів швидкості.

Введення вищезазначених термінів проведення обов’язкового техогляду, напевно, порадує численних вітчизняних власників приватних транспортних засобів. Адже раніше планувалося, що цей термін настане набагато раніше – з 2017 року.
…

Правда України

У силу вступає новий Закон «Про національну поліцію», який скасовує всі повноваження міліціонерів і даішників. А право нової поліції складати адмінпротоколи на порушників правил дорожнього руху прописані недостатньо чітко.

Юрист в області автоправа Володимир Караваєв знайшов в новому законодавстві ряд невідповідностей, які можуть привести до юридичного колапсу всієї системи автоправа. Зокрема, він зазначає, що нова поліція, по суті, не має повноважень розглядати справи про адміністративні правопорушення, якими і є порушення правил дорожнього руху. Володимир Караваєв пише: «Відповідно до вимог ст. 213 КУпроАП, «Справи про адміністративні правопорушення розглядаються: органами внутрішніх справ…». Але прийнятий парламентом нашої країни закон про такі органи був ветований президентом, тобто він не діє.

Згідно із Законом «Про національну поліцію», сама поліція не є таким органом – це «орган виконавчої влади». «Подібний законодавчий ляп говорить про те, що співробітники поліції взагалі не мають права розглядати справи з адміністративних правопорушень», – стверджує Володимир Караваєв. Правда, в ст. 222 КУпроАП зазначено: «Органи внутрішніх справ (Національна поліція) розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, что забезпечують Безпеку руху транспорту, правил користування транспортними засобами…». Але юристи не розуміють, як трактуються дужки в цьому документі і чому в статті 213 цього ж Кодексу про поліцію нічого не сказано.

Коли Закон «Про національну поліції» ухвалювався в парламенті, про цей юридичний казус повідомляли фахівці головного юридичного управління Верховної Ради. Але їхня думка, як і думка інших експертів у цій сфері, депутати проігнорували. Кабмін також проігнорував вимогу самого Закону. «Всупереч його вимогам структура поліції досі не створена і не затверджена, керівники не призначені, відповідні накази не підписані, законного призначення поліцейських не відбулося, службові посвідчення співробітникам поліції, в яких зазначено спеціальне звання (не міліції, а саме поліції) не видані, – говорить Караваєв.

Таким чином, поки що не врегульовані дані юридичні казуси, співробітники поліції після 7 листопада буде працювати за рамками правового поля, стверджує юрист.

Крім того, без змін до Закону про дорожній рух та Правила дорожнього руху водій не повинен виконувати вимоги працівників поліції. Адже в цих документах чітко зазначено: «Водій зобов’язаний: мати при собі та на вимогу працівніків міліції … надавати для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, – страховий поліс …; виконувати розпорядження працівніків міліції … ».

Але після 7 листопада працівники міліції не буде (поки що у поліцейських є посвідчення працівника МВС). Тоді будь-який водій вправі буде сказати поліцейському, що не зобов’язаний пред’являти йому документи і виконувати його розпорядження. Або Кабінет міністрів ще встигне внести в ПДД необхідні зміни?
…

Правда України

Екс-мер міста Марганця Дніпропетровської області Бідняк розповів шокуючі подробиці про тортури в полоні бойовиків коломойського-корбана-філатова-денисенка-олійника-кашляка.

«Корбан робив усе, щоб я пішов з посади мера Марганця. Корбан і Філатов посадили мене в підвал і тримали там 35 днів. Мене катували самими звірячими методами, мене били. Особисто Корбан погрожував мене повісити. При мені на очах у батька синові відрізали вухо. Весь час, коли я був в підвалі і потім всі ці місяці, я чекав, що справедливість восторжествує і Корбан і Філатов будуть покарані», – про це на прес-конференції заявив екс-мер Марганця Олег Бідняк.

За його словами, з лютого по жовтень 2014 на нього з боку Корбана, Філатова, Денисенка та Олійника виявлявся постійний тиск, надходили регулярні погрози, щоб він покинув пост мера, а 22 жовтня Олег Бідняк був викрадений.

Він розповів шокуючі подробиці про те, як його катували в полоні бойовики з охоронної фірми «Леон», яка належить Михайлу Кошляку, помічнику Філатова. Як відомо, дегенерат кошляк кілька днів тому був заарештований.

«Я та інші бранці лежали в підвалі, повному бруду і нечистот, по нас повзали щурі, з-за стін долинали крики катованих людей. Потім їх, закривавлених, кидали до нас, з відрізаними вухами, пальцями, знівеченими руками і головами … У нас не було їжі, а часом і просто води – я вмочував шматок брудної ганчірки в те, що можна назвати водою, і повільно її жував.

Після нескінченних тортур я благав мене, нарешті, розстріляти, щоб не терпіти цього! Але мені сказали: ні, ти будеш довго мучитися, ми спочатку виріжемо тобі органи, потім відріжемо руки, потім ноги … », – розповів Бідняк.

Він підкреслив, що розслідуванням справи про його викрадення зараз займається Генеральна прокуратура і СБУ.
…

Правда України

Фракція «Блоку Петра Порошенка» у парламенті зменшилась на три депутати, а група «Воля народу» – на одного. Відповідні заяви зачитав перший віце-спікер Андрій Парубій.

Так, з «БПП» вийшов Олександр Шевченко, який раніше заявляв, що подав заяву через невиконання коаліцією спільної угоди. Також з «БПП» вийшли депутати Євген Рибчинський і Тарас Батенко. Останній ухвалив таке рішення після затримання карлика-садиста корбана.

Крім того, згідно з заявами, із групи «Воля народу» вийшов Михайло Ланьо, який був учасником конфлікту в Мукачеві влітку цього року.
…

Правда України

Глава Одеської облдержадміністрації Михайло Саакашвілі звинуватив прем’єра Арсенія Яценюка у створенні “тіньового Кабміну”, який представляє чиїсь корпоративні інтереси, і виступив за перезавантаження уряду.

“Ми повинні перезапустити цей уряд. Ми повинні розправитися з таємним урядом … тіньовими фігурами, які управляють державними нафтовими і газовими компаніями”, – заявив М.Саакашвілі в інтерв’ю.

За його словами, “тіньовий уряд”, зокрема, працює в інтересах народного депутата фракції “Народний фронт” Миколи Мартиненка, якого викликають в Швейцарії на допит за звинуваченням у корупції.

“Останнім часом вони (Кабмін – ред.) зробили величезні перестановки в нафтогазовому секторі, і це все за планом Мартиненко, а не міністра енергетики”, – підкреслив М.Саакашвілі.

Відповідаючи на питання про ймовірність заняття ним посади прем’єр-міністра України, М.Саакашвілі заявив: “Я хотів би взяти участь у великих реформах, і в якому б якості я міг це робити – я готовий до цього”.

При цьому глава Одеської обладміністрації підкреслив, що посада глави уряду не є тією, яку він “прагне” зайняти. Також він додав, що не вступатиме ні в які політичні партії, поки вони пов’язані з олігархами.

“Це не та робота, про яку я мрію. Я відмовився бути в партійному списку, я не хочу мати нічого спільного з олігархами. Я хочу бути прапороносцем реформ”, – сказав він.

При цьому М.Саакашвілі розкритикував рішення діючого прем’єр-міністра А.Яценюка не брати участь у місцевих виборах в країні. “Це ненормально для партії прем’єр-міністра не брати участь у місцевих виборах: якщо ви не хочете перевіряти вашу популярність, думаю, у вас є мандат на те, щоб проводити реформи”, – вважає М.Саакашвілі.

Сам глава Одеської ОДА після публікації цього інтерв’ю уточнив, що інтерпретація його слів про намір брати участь у реформуванні України, як і про готовність стати прем’єром – неправильна. “Щоб уникнути будь-яких спекуляцій – я ніколи не говорив цього або іншим журналістам, що я готовий стати прем’єр-міністром. У мене немає ні пропозиції, ні бажання рухатися в цьому напрямку”, – написав М.Саакашвілі у мережі.
…

Правда України

Верховна Рада на засіданні в четвер 304 голосами народних депутатів підтримала в цілому закон про зовнішню трудову міграцію.

Закон визначає правові та організаційні засади державного регулювання зовнішньої трудової міграції та соціального захисту трудових мігрантів та членів їх сімей.

Дія закону поширюється на мігрантів, які працюють за трудовим договором (контрактом), самостійно забезпечують себе роботою, надають оплачувані послуги, здійснюють іншу оплачувану діяльність, не заборонену законодавством держави перебування.

Глава парламентського комітету з питань соціальної політики Людмила Денисова в ході обговорення документа уточнила, що він також буде поширюватися на членів сімей трудових мігрантів.

Дія закону не поширюється на українців, які шукають або отримали притулок в країні перебування, які навчаються або підвищують кваліфікацію за кордоном, не поширюється на дипломатів.

У законі виписані права та соціальні гарантії трудових мігрантів та членів їх сімей. Відповідно до закону, права трудових мігрантів, зокрема на належні умови праці, нагороду, відпочинок та соціальний захист, регулюються законодавством держави перебування і міжнародними договорами України.

Трудові мігранти та члени їх сімей можуть добровільно брати участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування, згідно з українським законодавством, їх пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до законів, якими встановлено умови пенсійного забезпечення, та міжнародних договорів у цій сфері.

У законі закріплено право трудових мігрантів та членів їх сімей на освіту та підтвердження результатів неформального професійного навчання, а також право на задоволення їх національно-культурних, освітніх, духовних і мовних потреб. Крім того, в законі прописані організаційно-правові засади здійснення оплачуваної діяльності в державі перебування.

Раніше міністр соціальної політики України Павло Розенко під час розгляду законопроекту в першому читанні заявив, що документ рамковий, але він закликав вперше на законодавчому рівні визнати таку категорію громадян, як трудові мігранти.

Закон набирає чинності з 1 січня 2016 року. Прийняття цього закону необхідно в рамках виконання плану дій для лібералізації візового режиму.
…

Правда України

Гаряча вода, каналізація, електрика, протипожежна сигналізація. Без цих базових системи життєдіяльності здати будинок в експлуатацію ані в столиці, ані будь-де в Україні просто неможливо. Якщо за справу не беруться досвідчені “сімейні підряди”, для яких безпека сотень сімей – власників таких будинків-привидів – нічого не вартує.

Недобросовісні забудовники все частіше знаходять обхідні стежки в офіційному шляху введення в експлуатацію новозбудованих високоповерхівок . І не має значення чи це елітна столична нерухомість, чи соціальне житло для молоді, чи державні будинки для військових.

Історія могла б трапитися в будь-якому місті України, але наявність таких зухвалих оборудок зі столичною нерухомістю свідчить про те, що “будівельна мафія” знаходить собі надійних покровителів серед будь-якої, навіть нової, постмайданної влади.

Це – новий будинок в одному зі спальних районів столиці, по вулиці Єлизавети Чавдар, 13.

На фото видно, що в будинку горять вікна, адже у ньому вже давно мешкають власники понад 100 квартир. Хоча “Київенерго” цей будинок до своїх мереж не підключало:

Коли всі майже 100 сімей, що нині живуть у недобудинку, одночасно вмикають чайник чи плиту – світло зникає у всій будівлі, бо для чиновників цієї двадцятиповерхівки не існує: на її місці і досі “будмайданчик” із відповідними “тимчасовими” комунікаційними мережами, розрахованими на інші потужності.

Коли замість тимчасових з’являться постійні кабелі, власники 100 квартир, які оселилися на Чавдар, 13 ще півроку тому, бояться питати столичну владу.

Адже, на їх думку додаткові питання можуть привести до анулювання сертифікату на введення будинку в експлуатацію, і тоді, будинок взагалі залишиться без будь-якого світла, води і опалення.

Аналогічна ситуація з каналізацією. У Київводоканалі були здивовані, дізнавшись, що замість будмайданчику давно зведений будинок, мешканці якого і досі користуються “тимчасовою” каналізацією.

І якщо зараз будинок заселений менше ніж на половину від загальної кількості квартир, не важко уявити, що станеться з каналізацією, коли на Чавдар з’їдуться всі власники.

Здавалося б, чиновники з Державної інспекції архітектурно-будівельного контролю, які видають забудовникам сертифікати про здачу об’єктів, мали б проконтролювати, що будинок готовий до експлуатації. Але у інспекторів немає жодних сумнівів, коли забудовником є відомий столичний “Київміськбуд”, що має “рукастих” підрядників та впливових покровителів. До останніх зараховують Сергія Льовочкіна, екс-главу адміністрації президента Януковича.

Десять років тому Київська міська рада прийняла постанову №732/3307, згідно якого “Київміськбуд” отримав в оренду 13,24 га для будівництва житлових будинків у шостому мікрорайоні масиву Осокорки.

Але розбудовувати мікрорайон Київміськбуд не поспішав: майнові права на незакінчений будівництвом об’єкт разом з частиною функцій замовника тричі – аж до 2009 року – передавалася з рук в руки різним юридичним особам.

Спочатку майнові права на об’єкт будівництва від Київміськбуду перейшли до ВАТ “Трест Київпідземшляхбуд-2”.

У свою чергу Трест уклав договір із ЗАТ “Комлексне підприємство широкопрофільного будівництва-2”.

Це приватне підприємство стало замовником будівництва та отримало не тільки майнові права на ще не збудовані об’єкти, але і право залучати інвестиції під будівництво, тобто – продавати майбутні квадратні метри. Для цього комплексне підприємство уклало іще один договір – із ТОВ “Фінансова компанія “Укрреставрація”.

Сам же ВАТ “Трест Київпідземшляхбуд-2” виступив в якості генерального підрядника.

ЗАТ “Комлексне підприємство широкопрофільного будівництва-2”, як новий замовник будівництва взяв на себе зобов’язання збудувати житловий будинок на ділянці №5 у 6 м/р (II черга) ж.м. “Осокорки-Північні” в Дарницькому районі м. Києва, ввести його в експлуатацію в установленому законодавством порядку та передати об’єкти інвестування довірителям.

У свою чергу ТОВ “Фінансова компанія “Укрреставрація” зобов’язалося здійснити фінансування будівництва цього об’єкта за рахунок залучених від інвесторів коштів.

Так утворився трикутник – замовник-генпідрядник-управитель, де усі учасники забудови виявилися… членами однієї родини!

Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, керівником компанії-замовника – ПрАТ “Комлексне підприємство широкопрофільного будівництва-2” є Кочерга Василь Михайлович. Він же, разом із Кочергою Ніною Іванівною, є бенефіціарними власниками цього підприємства.

Керівником компанії-управителя – ТОВ “Фінансова компанія “Укрреставрація” – виявилася все та ж Кочерга Ніна Іванівна.

Керівником компанії-генпідрядника – ПАТ “Трест Київпідземшляхбуд-2” – є Кочерга Олег Васильович, син Кочерги Василя Михайловича, який також є у співвласниках Тресту, разом із Кочергою Оленою Олександрівною.

Отже, ціла династія Кочергів взялася будувати, продавати та здавати в експлуатацію квартири на Чавдар, 13.

Не дивно, що в процесі будівництва замовник “закрив очі” на істотні недоліки, адже здавали та приймали їх члени однієї родини.

П’ятого серпня 2013 року “Київміськбуд”, “Комплексне підприємство широкопрофільного будівництва-2”, та “Трест Київпідземшляхбуд-2” уклали акт про “готовність об’єкта до експлуатації”.

У документі, який підписало вище керівництво перелічених компаній, зазначено про виконання всіх необхідних робіт, в тому числі, про будівництво трансформаторної підстанції загальною площею 120 квадратних метрів

Отже, всі, хто підписали акт готовності об’єкта до експлуатації умисно внесли в документ недостовірні данні, іншими словами – збрехали.

На підставі підписаного акту готовності Державна архітектурна-будівельна інспекція України видала сертифікат, яким засвідчила відповідність закінченого будівництвом об’єкта.

Отже, з серпня 2013 року вважається, що будинок введений в експлуатацію.

У реальності 2015-го року в одній з трьох секції будинку досі не працюють пасажирські та вантажні ліфти, місця загального користування не обладнані системою протипожежної сигналізації, каналізаційні та електричні мережі “Київводоканалом” і “Київенерго” в експлуатацію не прийняті, навіть трансформаторна підстанція не побудована!

Але всього цього не побачили досвідчені державні інспектори під час видачі сертифікату. Бо документи отримували не менш досвідчені “забудовники”.

Ошукані мешканці спробували поскаржитися і зафіксувати недоробки в ЖЕК, який обслуговує будинок. Але виявилося, що і ЖЕК заснували бытько з сином Кочерга Василь Михайлович та його син Кочерга Олег Васильович, які виступали забудовником та генпідрядником в будівництві.

Останнє слово у цій афері має сказати Генеральна прокуратура України, куди деякі з власників квартир будинку-примари уже звернулися із заявами про злочин.

Хоча, сучасна правова практика не рясніє історіями успіху, коли ошукані інвестори та власники столичних квадратних метрів масово вигравали б судові справи у забудовників або недобросовісних фінансових корпорацій. Тому в цій історії точно буде продовження.
…

Правда України

Ось, що повідомляє Геннадій Москаль: недавнє шоу в Закарпатській обласній держадміністрації було організоване народним депутатом Валерієм Пацканом і кандидатом на посаду мера Ужгорода Михайлом Качуром, до яких приєдналися деякі кандидати в депутати, що не пройшли на виборах, а також різношерсті провокатори й давні прихильники Віктора Балоги, котрі вимагають звільнення всіх неугодних Мукачеву губернаторів.

На мої прохання надати хоч один доказ підкупу виборців жодної конкретики так і не пролунало. Скажу більше – протягом останнього тижня передвиборчої кампанії, а також напередодні, в день голосування й цілу ніч під час підрахунку голосів, я постійно знаходився в Ужгороді, левову частку часу пробув на робочому місці. Перед тим прилюдно заявляв, що якщо хтось побачить факти підкупу, хай одразу прийде чи зателефонує в ОДА, і я особисто з керівниками міліції, СБУ та прокуратури виїду на місце злочину, щоб задокументувати його. Жодного дзвінка чи повідомлення не було. Зате тепер мене в істеричній формі звинувачують у допущенні масового підкупу, так і не пред’являючи цьому жодного доказу, а також у тому, що я допустив до виборів «Відродження» й «Опозиційний блок». Хоча до реєстрації партій ОДА не має жодного відношення, ці політичні сили брали участь у виборах по всій території України, і ніхто правомірність їх реєстрації під сумнів не брав.

Найбільше мене обурив той факт, що спектакль в ОДА організував керівник обласного виборчого штабу «БПП «Солідарність» нардеп Пацкан, котрий спостерігав за цим дійством, сховавшись за спинами інших, і сам кричав «Москаля у відставку!» Пацкан переслідує меркантильні інтереси. Деякі посадові особи з Адміністрації Президента України вносили його кандидатуру на посаду голови Закарпатської ОДА, однак Президент прийняв інше рішення. У результаті Пацкан зачаїв злість на мене і з метою помсти вживав усіх заходів, щоб результат «Солідарності» на виборах був меншим від очікуваного.

Вчора всі щось вимагали від мене, так і не надавши для підтвердження своїх вимог ніякої конкретики. Тепер вимагати настала моя черга, оскільки я маю такі ж конституційні права, як і ті, що були в ОДА.

Тому вимагаю від керівництва партії «Блок Петра Порошенка «Солідарність» негайної відставки з посади голови обласного виборчого штабу «БПП «Солідарність» В.Пацкана, котрий особисто організував учорашню провокацію в ОДА. Вимагаю також відставки В.Пацкана з посади керівника обласної організації «Блок Петра Порошенка «Солідарність».

Зроблю роз’яснення для своїх вимог. Перед місцевими виборами народний депутат України Костянтин Жеваго (член фракції «Батьківщина» у Верховній Раді) домовився з народним депутатом Валерієм Пацканом про те, що обидва зроблять мером Ужгорода Михайла Качура. Качур є директором заводу «Турбогаз» (який належить Жеваго) і депутатом Закарпатської обласної ради від «Батьківщини». Згідно з домовленостями, Качур перейшов у «БПП «Солідарність», після чого Жеваго дав на виборчу кампанію в Ужгороді 400 тисяч доларів. При таких грошах і правильно поставленій роботі міським головою можна було зробити, перепрошую, навіть барана, почепивши йому на шию табличку «Мер Ужгорода». Однак Пацкан організував невдалу виборчу кампанію, набрав у списки до міської й обласної ради майже всіх своїх родичів, кумів і знайомих, а після програшу виборів в Ужгороді, не хоче віддавати гроші. Тому й розіграв весь цей спектакль, намагаючись перекласти вину за програш на мене. Нагадую, що особисто я багато разів попереджував про загрозу масового підкупу виборців, однак штаб Качура крім заяв досі не надав жодного конкретного факту підкупу!

Друге. Вимагаю від нардепів Віктора та Івана Балог виконати свої передвиборчі обіцянки, скласти повноваження народних депутатів і взяти мандати депутатів обласної ради. Досить від виборів до виборів дурити людей обіцянками, які ніхто не збирається виконувати. Програвши вибори і не набравши в жодній раді більшості, вказані персони теж узялися вимагати перевиборів в Ужгороді, а самі збираються чкурнути до Києва.

Наступне. Вимагаю від начальника Закарпатського УВС Князєва та його підлеглих припинити розмови, що міліція під час виборів – поза межами політики, і провести комплекс оперативно-розшукових і слідчих заходів для встановлення винних у підкупі виборців і притягнення їх до кримінальної відповідальності. Ці завдання під час передвиборчої кампанії я ставив перед органами внутрішніх справ майже щодня. Всі справи, пов’язані з порушеннями виборчого процесу, згідно з діючим кримінально-процесуальним кодексом, є підслідністю саме міліції. Вимагаю також оприлюднити встановлені міліцією факти підкупу в гуртожитках УжНУ студентів, котрим роздавали по 500 гривень. І повідомити громадськості, представники якої політичної сили це робили. Нагадую, що ректором УжНУ є керівник обласної організації «Єдиного центру» Смоланка.

Закликаю ще раз всіх учасників виборів (у тому числі тих, котрі вчора в облдержадміністрації в емоційній формі заявляли про масовий підкуп) надати факти підкупу в обласне управління МВС. Якщо з боку міліції не буде належної реакції чи у відкритті кримінального провадження відмовлять, прошу звертатися до прокурора області або в суд.

Повідомляю, що сьогодні в службових справах від’їжджаю до Києва, а далі йду в заздалегідь дозволену Президентом України відпустку. В якій пробуду до завершення другого туру виборів мера Ужгорода, щоб не давати підстав для повторення вчорашнього шоу в ОДА. Повернуся до виконання повноважень тільки після виконання вказаних вище вимог.
…

Правда України

Міністерство інфраструктури не планує повертати техогляд автомобілів у тому вигляді, у якому він був раніше. Про це в інтерв’ю розповів міністр інфраструктури Андрій Пивоварський.

“Буде розподілений вантажний рух, пасажирський нелегковий рух і пасажирський легковий. Щодо перших двох у ЄС значно жорсткіші безпекові правила щодо зчеплення”, – сказав він.

“Техогляд, якщо технічних засіб новий, вийшов від виробника, то він п’ять років їздить, а вже через п’ять років необхідні регулярні перевірки”, – заявив Пивоварський.

За словами міністра, перевірки можна буде пройти на СТО, станція нестиме відповідальність.

“Заїхав на СТО, зробив перевірку і поїхав далі. Не треба ДАІ, МРЕО. Якщо на дорозі зупинили і перевірили, буде право вибіркової перевірки, то водію видадуть довідку і він спокійно кілька місяців їздить”, – зазначив глава Мінінфраструктури.

“Якщо перевірили, то вже більше ніхто перевіряти не буде – така собі індульгенція на кілька місяців. Це не значить, що інспекція перевірятиме кожні три місяці. Можуть раз в рік перевірити, можуть взагалі не зупинити”, – повідомив він.

Міністр також зазначив, що якщо транспортний засіб старший за п’ять років, запроваджується обов’язкове регулярне техобслуговування.

“Але знову ж на СТО. Перевізник може сам обрати станцію. Наче і повертається техогляд, але це не МРЕО. Легковий транспорт так само проходить регулярний техогляд на СТО”, – підсумував Пивоварський.
…

Правда України

У четвер Верховна Рада має ухвалити 12 законів, необхідних для лібералізації візового режиму з Євросоюзом. Найбільша боротьба очікується довкола трьох антикорупційних законів. Про це в своєму блозі повідомляє перший заступник голови Верховної Ради Андрій Парубій.

“Це буде непростий день і непроста парламентська битва. По-перше, найбільша боротьба розгорнеться за три антикорупційні закони 2540а, 2541а, які передбачають удосконалення процедури накладення арешту на майно, набуте корупційним шляхом та розширення сфери застосування спеціальної конфіскації, а також створення Національного агентства з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (законопроект 3040)”, – зазначив він.

За словами Парубія, ухвалення цих законів – рішучий удар українського парламенту по темних корупційних схемах, які досі існують в Україні.

Як повідомлялося, прем’єр Арсеній Яценюк на засіданні Кабміну у середу заявив, що готовий на компроміс з Радою заради безвізового режиму.
…

Правда України

В Крыму новый виток репрессий в отношении крымских татар. В понедельник, 2 ноября, сотрудники ФСБ провели обыски в домах руководства и журналистов телеканала ATR, родственников его владельца, бизнесмена Ленура Ислямова. Была изъята техника, информационные носители.

Такие действия “крымской власти” – ответ на акцию “Гражданская блокада Крыма”. С конца сентября активисты блокируют на пропускных пунктах с полуостровом проезд фур с продовольствием и другими товарами. Требования участников акции – прекращение политических преследований в отношении крымских татар, освобождение политических узников Олега Сенцова, Александра Кольченко, Ахтема Чийгоза и других.

Акция с первых дней вернула Крым в повестку дня, ее поддержали некоторые народные депутаты, а президент Петр Порошенко заявил, что парламент должен отменить закон “О свободной экономической зоне”, принятый парламентом в 2014 году, который и позволял торговать украинским предприятиям с оккупированной территорией.

Спустя месяц закон так и не отменили, интерес украинской общественности к крымскому вопросу поубавился, но крымские татары продолжают свое сопротивление и не собираются сворачивать акцию. Последние события на полуострове эту позицию не пошатнули.

Показательна и реакция украинской власти. В ответ на обыски в Крыму, МВД открыло два уголовных производства, которые вряд ли имеют какую-либо перспективу, а президент Петр Порошенко “разродился” постом в сети только во вторник вечером.

Впрочем, крымские татары на поддержку официального Киева уже и не рассчитывают.

В интервью инициатор акции, владелец телеканала ATR Ленур Ислямов рассказал о негативном опыте сотрудничества с министром Стецем и о том, как крымские татары намерены дальше бороться за право вернуться на родину.

– Расскажите, что происходило в понедельник, когда ФСБ пришло с обысками к вашим родственникам в Крыму и в Москве?

– Утром в понедельник 2 ноября в мой дом в Москве ворвались 20 человек, они приехали туда на двух бусах и, раскидав, охрану, вошли и начали обыск.

Дома был мой 17-летний сын, он учится в Высшей школе экономики. Он уперся и не хотел уезжать из Москвы, несмотря ни на что. Считал, что все должно быть по закону.

Так вот ему эти люди рассказали, что такое хорошо и что такое плохо. Я не смог его убедить, а вот сейчас они рассказали ему, что такое сегодняшняя Россия.

Сотрудники ФСБ у него спросили на камеру: “Или ты говоришь сейчас, что в России все хорошо, твой отец заблуждается, и ты сейчас отказываешься от своего отца на камеру, то тогда ты остаешься здесь, учишься дальше. Если нет, значит, мы тебя забираем в подвал, и там ты будешь кукарекать, как мы тебе скажем”.

Вот такое 17-летний ребенок испытал.

– Где сейчас ваш сын?

– Он сейчас в Киеве, мы его быстро вывезли оттуда. Уже вечером того же дня его снова искали. Хотя какое отношение он имеет к тому, что мы здесь делаем?

Дальше сотрудники ФСБ зашли в мою квартиру в Симферополе, где я прописан. Зашли в дом, где сестра моя живет. Затем зашли в дом отца с матерью, провели обыск. Причем обыски проходили по несколько часов. Родители тяжело перенесли это все.

Также прошли обыски в доме директора телеканала ATR Эльзары Ислямовой и Лили Буджуровой, в здании телеканала ATR и моей компании СимСитиТранс. Изъяли все носители, забрали iPad, iPhone, флешки. Буджуровой личные вещи вернули, остальным пока нет.

– Вас как-то предупреждали, что может быть такая реакция?

– Конечно. Еще в самом начале, когда это все происходило, мне сказали, что если ты хочешь и дальше продолжать жить в Крыму и вести бизнес в России, тебе надо будет занять пророссийскую позицию. Это говорили Сергей Аксенов и все остальные: “Почему вы такие упертые? В России вам будет хорошо. Берите пример с Татарстана”.

Когда аннексия только произошла, мы взяли какое-то время, чтобы определиться, то делать дальше. Потому что из Киева мы получали сигнал от Чубарова “делайте что угодно, но сохраните народ”. После того, как Мустафу Джемилева не пустили в Крым, выдворили, мы уже поняли, что это ждет нас всех. Тем более, я был тогда допущен к определенным совещаниям, поэтому я понимал, что крымских татар ждет тоже, что было при Екатерине – добровольно-принудительная депортация.

Мне тогда говорили: “Ты продаешь ATR, причем сумму можешь назвать ту, которую ты считаешь нужным. Мало того, это не все – мы в твой банк заведем деньги “Роснефти” или “Газпрома”, чтобы ты понимал, насколько мы серьезно относимся к крымским татарам. Ты обогатишься и будешь потом сам помогать крымским татарам”.

– Этот разговор был весной 2014 года?

– Да, весной. Такой же разговор был в сентябре 2014 года. Чубаров говорил: “Пока ничего не делаем”.

Потом они что стали делать? Поскольку они понимали, что я слишком большая фигура, чтобы сразу объявить экстремистом, они говорили: “Не будешь соглашаться, мы на твой банк сделаем небольшой наезд”.

Что они делали? Они брали и переводили в другую группу наших заемщиков, со второй в третью переводили, например. Это значит, что надо создавать резервы, значит, надо накачивать банк деньгами. А при общем кризисе ликвидности, который потихоньку происходил, естественно, это стало делать сложнее. Получается, все, что я мог сделать – выворачивался по своим друзьям, знакомым, но не продавая народ, это было просто невозможно. Там целые предписания: прежде, чем убить, они собаке отрубали хвост по чуть-чуть.

– А потом начались проблемы у вашего телеканала ATR. С вами тоже пытались договориться?

– Если бы ATR дали лицензию, то получалось, что сразу бы легализовали самого Ислямова в России. Суть ведь в чем? ATR свою концепцию глобально не поменял – как стояли на промеджлисовских позициях, так и стоят.

Со мной работала ФСБ и уговаривала, чтобы я все-таки поменял концепцию вещания телеканала и убрал Лилю Буджурову (известную крымскотатарскую журналистку, главного редактора ATR- ред.) в том числе. Мне за душевными разговорами полковники советовали: “Или вы ее уберете, или мы точно так же поступим, как с Номаном Челебиджиханом (лидер крымских татар в 1917-1918 годы – ред.), мы ее четвертуем и выбросим в море”.

После того, как они понимали, что я с Эльзарой Ислямовой тоже пойдем за Буджуровой, они говорили: “Вы просто сумасшедшие, и не понимаете, с кем имеете дело”. Я, конечно, как мужчина, нормально это переносил, а вот Эльзару все-таки после таких разговоров трясло. И только я знаю, как это на нее влияло.

Я на это не пошел, мне сказали: “Ладно, ты ничего не делай, просто флаг российский повесь и гимн пару раз на телеканале исполни, и проблемы уйдут”.

– Чем мешал телеканал, как вы думаете? Вы же, если говорить честно, изменили информационную политику после аннексии.

– Да, Лиля Буджурова тогда говорила, что она договорится с Аксеновым и все будет нормально. На что я, естественно, никак не мог влиять, просто Буджурова говорила, что если канал закроют, то люди потеряют работу.

Нам приходилось выживать, потому что журналисты съедали огромную кучу денег, а рекламы за последние два года работы ATR ни копейки не приходило. Бизнесменам говорили, что если ты будешь работать с Ленуром, с ATR, мы у тебя тоже отнимем все. И эти люди, которые имели небольшой бизнес, они сразу отказывались от какого-либо сотрудничества.

– В апреле у вас лицензию забрали…

– Да, в апреле лицензию не дали. Дальше мы остались фактически сами с собой, и счетчик работал на дни. Я уже понимал, что они отправили налоговую, пожарников – проверяли, какие ковры у меня в кабинетах. Они установили тотальную слежку за моими членами семьи. Потом опять выходили на разговор.

С ATR у них общая была политика. Видимо, настолько ATR мешал наверху, и мне уже даже сказали, что это решение самого Путина, даже не Аксенова, по поводу ATR.

– Но вы тогда решили открывать телеканал в Киеве, чтобы не прекращать вещание. С каким сопротивлением вы тогда столкнулись?

– С российской стороны пошел уже более реальный прессинг, причем теперь на компании, банк, на наших директоров. Это переместилось из Крыма в Москву, в бизнес-среду. Партнеры, которые, допустим, покупали у нас машины или давали нам машины, им в Службе безопасности настоятельно рекомендовали с Ислямовым дела не иметь, потому что у Службы безопасности России есть к нему вопросы.

Это, естественно, сказывалось на моих проходах через границу, меня подолгу держали, паспорт куда-то носили, потом приносили. Плюс еще один раз меня арестовали, я с границы тогда звонил Чубарову, по какому-то делу покушения на прокурора. Это было такое замечательное событие, когда прямо с самолета тебя забирают, арестовывают и увозят. Но это дело уже такое, прошлое.

– А украинские власти поддержали?

– После заявлений Порошенко дальше Министерство информационной политики нами должно было заниматься.

Минстець отлично показал нам пару убитых помещений, в которых мы должны были начинать вещать. Но все эти помещения были непригодны, потому что в одном была вода в подвале, около метра. Причем это помещение какого-то исторического здания, без потолков, без стен, без ничего, в которое надо было вложить еще миллион долларов, не меньше. Второе – это 4-й и 5-й этаж тоже какого-то здания, не пригодного ни к чему. Вот в таком положении мы тогда остались.

Но, естественно, надо было выходить, вещать. Минстець с нами больше на связь не выходил, и мы остались сами с собой.

Дальше я все-таки вытащил министра на эфир с Айдером Муждабаевым. Я тогда тоже был на телеканале, ждал, пока закончится интервью, чтобы поговорить с ним.

Я посмотрел его эфир в аппаратной, а потом сел в машину и уехал, потому что я его больше видеть не хотел. После того, как он сказал, что Крым – это не украинская история. Я развернулся и уехал, потому что с этим человеком мне уже разговаривать было не о чем.

Стець потом звонил и просил какие-то фото наших журналистов на билборды, я ему сказал, что я фотографии журналистов на билборды вешать не собираюсь, мне эти билборды не нужны. Я сказал, что возьми деньги с билбордов и дай журналистам, купи продукты, что угодно, но это лучше, чем на билборды вешать. Он сказал, что нужно бороться идеологически.

Сейчас мы сами нашли вышки, их полным полно в том районе, где проходит блокада, нам сейчас дают волонтеры несколько передатчиков, в том числе американцы дают передатчики. Мы такие передатчики сами будем вешать, без Минстеця, и будем вещать на Крым сами.

– Это с крымской границы?

– Да, мы будем на Крым вещать, потому что сюда из Крыма вещают, я насчитал, семь российских радиостанций.

– И этот сигнал никак не блокируется?

– Нет, мы никак не защищены. В комитете по радиовещанию, когда мы спросили, просто развели руки и сказали: “А мы ничего сделать не можем”.

– Сколько ATR уже работает в Киеве? Финансовый ресурс ведь не бесконечен.

– Да, с блокировкой счетов в банке, всего крымского бизнеса, получается, что нам перекрыли все возможности финансирования.

– Но у вас есть какой-то план выхода из ситуации?

– “У вас есть план, мистер Фикс?” Седьмого числа будет конгресс крымских татар, я буду выносить на исполнительный комитет конгресса…

У нас волонтерская страна, что называется “если ты хочешь что-то сделать, то сделай сам – берешь молоток, берешь гвозди и все сам делаешь”. Вот мы берем сами и делаем.

Мы будем делать ATR на пропускном пункте, здесь будем делать корпункты, на вышках вешать передатчики, как мы сейчас вешаем флаги татарские и украинские. И все будем делать сами.

Нам привозят мясо, картошку, здесь будем делать Крымскотатарскую республику, на наших постах, и здесь же будет корпункт ATR, здесь будем закрепляться и отсюда Крым возвращать. И отсюда мы уже не уйдем. Я во всяком случае здесь умру, но уходить не буду.

– Блокада – это ваша идея. Почему вы пошли на этот шаг, некоторые считают, что это решение было принято очень быстро и не взвешено?

– Из-за бездействия власти. Это было уже фактически в августе, я уже устал ходить по всем кабинетам, по всем этим “завтра приходи, вчерашний суп будешь кушать”.

Потом все-таки поняли, что все надо делать самим. Поняли, что власть не слышит, Крым ушел на 16-ый номер…

– А ходили вы, наверное, по всем кабинетам – и президента, и премьера?

– Да, и Чубаров ходил, и я ходил. Мы предлагали возможности сохранения того, что есть в Крыму, и перевода определенных структур из Крыма на материк. То есть целый сценарий, как это можно сделать. Мы говорили о том, что нужно поддержать ATR, журналистов, нужно выдать какие-то квартиры переселенцам.

– И что вам отвечали на это?

– “Да, конечно, хорошо”. Потом эти люди поручали это помощникам. Помощники, естественно, выбрасывали это все в мусорное ведро.

– Вы просили власть о поддержке продовольственной блокады?

– Нет, а зачем? Мы же прекрасно понимаем, что нам поддержка не нужна, вот мне никакая поддержка от власти не нужна вообще.

После разговора Стеця я понимаю, что это не общеукраинская история, что Крым переведен в статус теперь уже всемирной истории. Вот и все. Если с таким подходом мы будем возвращать Крым, то завтра и Львов потеряем.

Можно Ислямова назвать экстремистом, самым крупным неплательщиком налогов и все такое прочее. Но одна очень важная вещь – мы потеряем совесть и честь, а мы их уже теряем, которые должны быть у Украины, как у державы. Американцы авианосец отправляют ради одного человека, а здесь Украина бросает целый народ на произвол судьбы!

Президент должен понимать, что мало выйти в праздник и сказать “я крымский татарин”, “с Новым годом”. Это уже нельзя продать, люди это не едят.

В плане бизнеса, а у нас Порошенко все-таки бизнесмен, он плохую маркетинговую стратегию выстроил по продаже этих идей.

Потому что вот теперь по выборам, которые прошли здесь, я понимаю, что набрали в Блок Порошенко сепаратистов, чтобы в Херсонскую область таким образом протащить больше человек. А по идее здесь надо делать люстрацию, потому что здесь двуглавые орлы висят в помещениях у руководителей партийных организаций, российские флаги развеваются, то есть люди не скрывают, что они сепаратисты.

– По поводу результатов акции. Уже прошло больше месяца. Как вы себе представляли результаты и какова ситуация сейчас?

– То, что мы сюда выехали, это все было на эмоциях, но я представлял, что Украина будет подниматься. Сейчас я уже понимаю, что из себя представляет Украина – это тоже горстка людей со свободными взглядами, но горстка людей, не вся Украина.

Я теперь понимаю приблизительно, как эта страна устроена. Для меня это была загадка, поэтому я не мог понять, как это в Украине такая пассионарность и такая ватность совмещаются.

– И как, по-вашему?

– Вот теперь я понимаю, что здесь есть люди, которые тоже генетически пострадали – это Западная Украина, Киев, это свободные люди, и даже часть Днепропетровска. А часть Херсонской области, Одесская области им эти идеи не близки.

Я вчера разговаривал с одесскими журналистами, делали телемост с Одессой, и разговоры были такие: “А что вы будете делать, когда вернетесь с русскими в Крыму?” Вот такие разговоры. “Как вы видите дальше сосуществование русского и украинского народов?”

То есть я понимаю, что люди уже готовы к тому, что Украина их должна освободить, и их уже беспокоит не русский мир, а что будут делать украинцы, когда придут в Крым, что с ними будет, какая их судьба ждет.

– Но ведь приезжают новые люди, поддерживают акцию?

– Эфиры ATR поменяли людей очень сильно. Сейчас мы эту блокаду прорвали, и люди начали двигаться, они увидели, что что-то получается. Надо показывать людям какой-то позитив, что что-то получается, что Украина что-то начала делать.

– Если говорить о каких-то практических результатах, то закон о свободной экономической зоне так и не отменен. О том, что его нужно отменить сказал президент, его никто за язык не тянул. Что сейчас? Выносится этот вопрос в сессионный зал или уже забыли о таком обещании?

– Я так понял со слов Мустафы-ага, что они хотят сделать этакий дубль два – закон, где будет то же самое, но завуалировано по-другому. Я так понимаю, что это не просто так. Мы затронули тему очень больших денег. Если мы только за два дня остановили здесь на границе 37 млн., то представляете, сколько крутится здесь денег!

– Сколько всего по итогам акции недополучила Украина, Россия? Вы считали?

– Я так думаю, что это около 1 млрд. долларов, если посчитать 45 дней.

Естественно, Украина это недополучила. Я вообще не понимаю, как Украина эти деньги получала, у меня большой вопрос. Что, государство не знало, что все предприниматели оформляли через брокеров свою продукцию в Херсоне? Только так же эта зона работает. Нельзя же было из Львова приехать и сразу из Львова в Крым залететь?

Получается, что все это ширма, все это обман! Система была построена так, чтобы можно было обходить налоги и все остальные дела. А это же деморализует всех остальных. Они понимают, что государство такой закон издает, и это уже послемайданное государство, значит, дальше будет так же. Такой себе Янукович-light.

– Рефат Чубаров говорил о необходимости перекрыть электроэнергию в ответ на репрессии. Вы думаете, власть пойдет на такое?

– Я знаю, что Чубаров очень сильно переживает за судьбу людей в Крыму, поэтому и предложил такой вариант.

Знаете эту историю, что после подрыва электроопор их починили за ночь? А там была такая паника. Нам звонили люди из “Крымэнерго”, говорили, что там паника полная, они включили на ночь все газовые генераторы, а их же надо питать, плюс еще солярочные генераторы, там за два часа бензовоз уходит. Но украинская власть тут же их спасла, включив электроэнергию.

– За эти полтора месяца блокады вам поступали предложения от крупного бизнеса прекратить акцию?

– Конечно. Предлагали счета в банках, и сейчас предлагают, каждый день. Предлагают собственность в Херсоне. Я с Чубаровым разговаривал, нас обычно подташнивает после таких разговоров, но их тоже надо вести.

Так вот, если бы мы взяли и сказали, что нам надо решить все вопросы с беженцами, со всеми крымчанами, которые находятся и здесь, и в Крыму, решить вопросы с ATR, мы бы уже это все решили, причем на несколько лет вперед. За два месяца нашего стояния здесь.

И все это можно было бы закрывать, а нашу собственную честь на века можно будет закатывать в какую-нибудь бочку и сбрасывать в море, потому что у нас не останется чести. Не знаю, что бы делали наши потомки, но мы бы решили проблемы с бытовыми вопросами. Купили бы квартиры, построили фабрики и заводы, лучшее телевидение сделали бы. Вот так. Был бы такой бандитизм в законе.

– Вы понимаете, чьи интересы вы сейчас затронули этой блокадой со стороны украинского крупного бизнеса?

– Конечно, понимаем. Вы можете взять рейтинг богатейших людей Украины и через одного найдутся те, кому наша акция не выгодна и приносит убытки. Петра Алексеевича в том числе, потому что мы на пропускном пункте остановили и 4 фуры с конфетами Рошен и сахаром. Их водители даже не выходили из машин и с нами не разговаривали. Они буквально день постояли, а потом развернулись и уехали. Наверное, думали что кому-то позвонят и смогут договориться, но Джемилев на это сказал, что никого пропускать не будем, кто бы ни звонил.

– Кто помогает участникам акции?

– Только волонтеры. Сегодня люди привезли баранов, каждый день приезжают из Крыма крымские татары, оставляют свою мелочь, пенсионеры привозят, плачут здесь женщины, старики, сладости привозят, жмут руки и говорят: “Держитесь”.

Я понимаю, что сейчас крымская власть будет ужесточать давление на крымских татар…

– …это очевидно. Проблема в том, что украинская власть ничего не делает

– Но знаете, что меня сейчас греет? Я понимаю, что я здесь нахожусь и это фатально, но я понимаю, что сейчас то, что я делаю, находит отклик в сердцах. Я понимаю, что, возможно, это мой последний проект, абсолютно бессмысленный в плане монетизации, но самый интересный для того, как я себя сейчас чувствую.

– Когда планировали эту акцию, рассчитывали на поддержку? Вы разочарованы?

– У меня такого разочарования нет. У меня есть понимание, что для того, чтобы расшевелить, что уже поостыло, нужно больше сил. Просто я понимаю, что если начну угасать – угасать начнут и остальные люди. Я должен пройти этот путь, я представляю, что у меня палочка в руке, и мне нужно ее кому-то передать, как в эстафете. Я буду загибаться, но кто-то возьмет палочку. И я уверен, что такой человек найдется, потому что я вижу, как крымские татары подтягиваются, как они носят с гордостью шевроны, на которых написано “Крым – это Украина”.

– Их не обижает, что власть о них фактически забыла?

– Они смотрят на эту ситуацию, как родители на ребенка, который недоучился, но они все равно его любят. У них нет такого, чтобы они плюнули в злости на украинский флаг. Больно им и они понимают, что сейчас они не могут спасти этих детей.

Мы уже не там и еще не здесь. Я понимаю, что если мы не будем бороться, мы не заслужим своей родины. Если часть людей в процессе этой борьбы не умрет, мы тоже не получим права жить. Потому что народ, который никак не сопротивляется, ничего не достоин. Мы не имеем тогда никакого морального права на эту территорию

– Но вы понимаете, что репрессии усилятся?

– Мы просто послужили катализатором того, что они раньше делали. Сейчас крымские татары наоборот чувствуют себя смелее. Они звонят мне на телефон из Крыма, прекрасно понимая, что все разведки его слушают. Но они лучше себя чувствуют, они себя уважают.

Мустафа Джемилев мне говорил, что были времена, когда вокруг него никого не было. Отчаиваться никогда нельзя. У нас впереди еще большая борьба.
…

Правда України

Патріарх Російської православної церкви Гундяєв закликає не піддавати сумнівам успіхи державного керівника, навіть якщо його дії виглядають як злодіяння. З такою заявою він виступив у середу, 4 листопада, у московському «Манежі» на відкритті виставки «Православна Русь. Моя історія. XX століття. 1914-1945. Від великих потрясінь до Великої Перемоги».

За словами Кирила, сучасної Росії не було б, «якби не подвиг попередніх поколінь, які у 20-30-і роки її створювали». (У цей період СРСР очолював Йосип Сталін).

«Там, де виявлялася воля, сила, інтелект, політична рішучість, ми говоримо: так, безсумнівні успіхи, як і у випадку з перемогою у Великій вітчизняній війні, а там, де були кров, несправедливість і страждання, ми говоримо, що це неприйнятно для нас, людей XXI століття», – говорить Кирило.

«Успіхи того чи іншого державного керівника, який стояв біля витоків такого роду відродження та модернізації країни, не можна піддавати сумніву, навіть якщо цей керівник відзначений лиходійствами», – наголосив Кирило.

Патріарх Кирило висловив надію, що виставка допоможе зрозуміти «всю красу подвигу народу у 20-30-40-і роки, побачити і важкі сторінки і зрозуміти: для того, щоб любити вітчизну, не потрібно виключати з історичної пам’яті жоден з історичних періодів».

Упродовж останнього часу у Росії почали відроджувати радянські символи і постатей.
…

Правда України

У найближчі пару тижнів стане зрозуміло, яке майбутнє чекає одну з найбільших вітчизняних нафтових компаній – «Укрнафту». Тепер стало очевидно, що в уряду з ДФС і нового голови правління «Укрнафти» Марка Роллінза дещо різні цілі. Перші хочуть негайно отримати від компанії борги в розмірі 9,5 млрд грн, другий – вибудувати такий алгоритм роботи, щоб компанія змогла вижити, вийти на прибуткову роботу і вже потім віддати державі борги.

Роллінз визнає, що компанія знаходиться в дуже важких умовах, і, крім, внутрішніх проблем, на неї тисне і ситуація на світовому нафтовому ринку. При цінах на нафту, що знижуються, розраховувати на те, що «Укрнафта» зможе швидко віддати борги, не доводиться. У компанії немає такого обсягу вільних коштів. До середини листопада менеджери «Укрнафти» готують план, що передбачає першочергові кроки для стабілізації діяльності компанії, а також алгоритм взаємодії з державними органами.

Марк Роллінз став другим менеджером великої компанії, якого вибрав на конкурсі Номінаційний комітет при уряді України. Він якраз з категорії «західних менеджером», про які часто говорять міністр економіки і торгівлі Айварас Абромавічус, глава ФДМ Ігор Білоус і навіть міністр енергетики та вугільної промисловості Володимир Демчишин. Але чи зможуть наші міністри працювати за західними стандартами? Нинішня ситуація навколо «Укрнафти» і стане своєрідним тестом.

У вересні з обранням Марка Роллінса на пост голови правління був підписаний план реструктуризації боргу між ПАТ «Укрнафта» і ДФС. Згідно з повідомленнями фіскалів, до кінця року «Укрнафта» повинна була погасити 9,5 млрд грн рівними частками. Також у вересні компанія виплатила трохи більше 600 млн грн в рахунок боргу, а в жовтні заборгованість погашати взагалі відмовилася, але в строк заплатила всі поточні податки – трохи більше 1 млрд грн.

У підсумку глава ДФС Роман Насіров заявив, що договір про реструктуризацію розірваний і ДФС подала позови до суду. Роллінз на це публічно не відреагував, а на останній зустрічі з журналістами сказав, що нічого не знає про судові позови. Глава «Укрнафти» визнає борг компанії перед державою в сумі 9,5 млрд грн, але дав завдання фінансової команді провести переговори з податковою, щоб переглянути ці цифри.

«Я знаю, що НАК «Нафтогаз України» має значний борг перед «Укрнафтою», яка направила в ДФС 10 млрд кубів газу, але за цей газ не повністю розрахувалися. Я бачу один логічний вихід з цієї проблеми – провести взаємозалік цих боргів. Я думаю, що цими грошима ми могли б покрити податкові борги. Але, як ви можете зрозуміти, це дуже складне завдання. Ось головна інформація, якою ми хотіли б з вами поділитися», – пояснив свою позицію Марк Роллінз.

У 2006 році Кабінет міністрів на чолі з Юлією Тимошенко випустив постанову, за якою весь газ державної видобутку повинен купуватися за фіксованою ціною і направлятися на користь НАК «Нафтогаз України». Таким чином уряд намагався утримати ціну на газ для населення на низькому рівні. «Укрнафта» відмовилася продавати свій газ за такою ціною, тим більше що компанія тільки на 50% належить державі в особі НАКу.

Іншу половину пакета акцій контролює група «Приват». Юристи компанії провели величезну судову роботу, яка сьогодні передалася «західному менеджеру» Марку Роллінза. На заході дуже шанобливо ставляться до приватної власності, і сьогодні цей постулат західної економіки Роллінз намагається донести до молодих управлінців НАКу і ДФС.

«На сьогодні є непорозуміння щодо вартості цього газу. Хоча раніше було проведено незалежне оцінювання цього газу, яким керували обидві групи акціонерів, але все одно до єдиного рішення тоді не прийшли. Визначення вартості цього газу для нас важливо. Якщо нам не повернуть гроші, то ми можемо запропонувати цей газ як податкової застави», – пояснює ситуацію Марк Роллінз.

Точно така пропозиція висували ДФС і «старі» керівники «Укрнафти» ще в серпні 2015 року. Але ДФС, порадившись з НАКом, відкинула цю пропозицію, тому що фізично цього газу вже давно немає. Але борги «Укрнафти» утворилися в тому числі й тому, що компанія не отримала свої гроші за газ у повному обсязі.

«Є значні труднощі з внесенням цього газу в заставу, тому що його фізично немає, він пішов у систему, і грошей за нього немає. Але є фінансові зобов’язання щодо газу і щодо податків, і можливість об’єднати ці проблеми – це варіант вирішення ситуації, яку ми маємо», – коментує Роллинс.

На сьогодні фінансова команда «Укрнафти» веде роботу у двох напрямках – і з ДФС, і з НАКом. Розглядаються кілька варіантів виплати податкових боргів – за рахунок збільшення терміну розстрочки, оптимізації фінансових інструментів, залучення позикових коштів, і за рахунок того ж податкового кредиту. Але спочатку команда намагається вирішити питання заборгованості за газ з НАКом.

Сьогодні в Кабміні не можуть визнати публічно факт того, що газ у «Укрнафти» вилучався не зовсім законно, і борг за нього все таки є. Мало того, що частина боргів «Укрнафти» буде списана, і сума виявиться не такою страхітливою, так доведеться ще й публічно визнати правоту команди Ігоря Коломойського, яка відстоювала право самостійно розпоряджатися своїм газом.

Можливо тому керівництво НАК «Нафтогаз України» обрав дуже дивну модель поведінки. Наприкінці жовтня в соціальних мережах з’явилася інформація про те, що 22 жовтня Марк Роллінз не прийшов на нараду в НАК щодо податкового боргу, а трохи раніше – в офіс «Укрнафти» не пустили ревізорів НАК «Нафтогаз України».

Як відомо, Роллінз постійно проживає у Швейцарії, і при укладанні контракту на посаду голови «Укрнафти» були обумовлені пункти, згідно з якими визначені дати, коли він працює в Україні, а коли знаходиться в Швейцарії. Крім того, про час свого приїзду-від’їзду він повідомляє офіційними листами всі профільні органи влади. Але інформація НАК з’явилася саме в той період, коли Роллінз був у Швейцарії, про що знало керівництво газової компанії.

Що стосується ревізорів, то їх не могли пустити в офіс «Укрнафти», оскільки «Укрнафта» це акціонерне товариство, в якому тільки Наглядова рада і ревізійна комісія можуть проводити ревізію компанії за рішенням Наглядової ради, найближче засідання якого відбудеться 17-19 листопада. Головою Награди раніше був призначений голова «Нафтогазу» Андрій Коболєв.

На засідання Наглядової ради будуть винесені питання про реорганізацію правління і деяких підрозділів «Укрнафти»; внесення кандидатур нових членів правління, зараз якраз йде відбір кандидатів, як зі структури компанії, так і поза нею; новий трудовий договір для членів правління, який включає зміну оплати праці і бонусів. Це буде перший етап змін, який повинен структурувати компанію і зробити ринкової всю вертикаль управління.

Ще одні збори Наглядової ради заплановані на кінець грудня. Там буде представлений другий етап реструктуризації, про який новий менеджмент компанії поки замовчує. За словами Роллінса, на даний момент розробляється стратегія, яка змогла б зробити «Укрнафту» однією з провідних компаній України, щоб вона приносила дивіденди і державі, і всім своїм акціонерам. Тому для поточного менеджменту важливо знайти конструктивне рішення щодо заборгованостей перед «Укрнафтою» і компанії по податках.
…

Правда України