Нинішня ситуація у глобальній економіці характеризується такими фактами.
1. Долар як глобальна валюта поступово дорожчає й кілька тижнів тому перейшов у нову фазу зростання. Це один з ключів до розуміння як сьогоднішньої ситуації у світі, так і можливих перспектив її розвитку.
Можна заперечити, що історії відомі моменти, коли долар суттєво дорожчав. Однак тоді економіка США мала більшу вагу у світі, кількість американської валюти та квазівалюти поза межами США була меншою, а глобалізація не зайшла настільки далеко, щоби зростання курсу долара вдарило по більшості економік.
Тож поглинання Штатами раніше емітованих євродоларів не могло стати проблемою ні для Америки, ні для світу. Наприклад, протягом 2000-2002 років індекс долара досягав значення 120 – на 20% вище, ніж зараз.
Однак у 2001 році ВВП США становив майже 32% світового у номінальному численні, а в 2014 році – лише 22% за даними МВФ. У 1980-х роках значення американської економіки було ще більшим – 35% глобального ВВП.
Зростання курсу долара разом з тривалим висхідним трендом на американському фондовому ринку змінили відплив грошей та квазігрошей із США на приплив. Це поступово призведе до перегріву фондового ринку та американської економіки.
Ідеться про аномальний сукупний попит: навіть якщо темпи зростання ВВП при цьому будуть невисокими, а надлишок попиту трансформується в інфляцію, то без нього економіка розвивалася б більш рівномірно.
Однак з ним є ризик надмірного росту галузей, орієнтованих на виробництво споживчих товарів. Врешті-решт це загрожує обвалом, подібним до того, який відбувався на американському ринку нерухомості у 2007-2009 роках.
Негативні наслідки перегрівання фондового ринку мають подібний логічний ланцюжок: активи спочатку зростають занадто швидкими темпами, їх ціни стають захмарними, але раніше чи пізніше бульбашка лопається, що призводить до масштабних втрат у фінансовому секторі та економіці в цілому.
Той факт, що розворот потоку грошей та квазігрошей уже почався, засвідчує динаміка їх залишків поза межами США.
У статті про домінування долара, ідеться про те, що 55% світових активів – акцій, облігацій, інструментів грошового ринку – знаходиться під управлінням американських менеджерів з управління активами.
Їм відома прірва між американською економікою та рештою світу. Тож у тому, що вони продаватимуть свої активи і переводитимуть капітал у США, нема сумніву.
Тобто глобальне фінансове домінування Штатів є організаційним містком, за допомогою якого “різниця потенціалів” між економіками США та решти світу трансформується в рух – потік капіталу в Америку, який спричиняє подорожчання долара та перегрівання економіки. Наслідки цього США ще пожинатимуть.
2. Економіки більшості країн світу вповільнюються, багато з них входять в рецесію.
Серед потужних країн у фазі економічного спаду перебувають Росія, Бразилія, Тайвань, Фінляндія. Головною фундаментальною причиною цієї тенденції є низхідна фаза довгого економічного циклу, характерна зростанням ефективності виробництва внаслідок масового впровадження нових технологій.
Основною тактичною, поверхневою й позірною причиною, а радше приводом є вихід США із QE3, який відбувся у 2014 році. Фактор, який підсилює проблеми ресурсних економік, – зниження глобальних цін на сировину як наслідок головної фундаментальної причини, що детальніше описано в попередній частині аналізу.
Особливу увагу в цьому контексті слід звернути на Китай. Його економіка, яка зростала шаленими темпами протягом десятиліть, у свідомості інвесторів є потужним редутом зростання світового ВВП та розвитку глобальної торгівлі.
З КНР, мабуть, довго ніхто не виводив поспіхом капітал під натиском макроекономічних проблем у країні, що так характерно для країн, які розвиваються, і регулярно трапляється в них. Сума іноземного капіталу, накопиченого в Піднебесній за весь цей час, колосальна.
Зараз така перспектива стає реальною. Одне лише усвідомлення цього може довести багатьох до паніки. Тісний зв’язок між доларом і юанем робить китайську продукцію надто дорогою у світі, знижує попит на неї і б’є по показниках зростання.
Що дорожчим буде долар, то нижчими будуть показники приросту ВВП Китаю. З іншого боку, Піднебесна може відв’язати юань від долара і провести девальвацію, намагаючись втримати економіку на траєкторії швидкого зростання з раніше запланованим показником – 7% приросту у 2015 році.
Однак такий крок дасть старт масовому відпливу капіталу з КНР, який буде тим більшим, чим більше інвестори звикли до стабільності китайської грошової одиниці. У будь-якому разі проблеми китайської економіки ще проявляться.
Ситуація у решті економік світу класична і добре відома українцям з недавнього власного досвіду. Дефіцит платіжного балансу призводить до паніки на валютному ринку, проблем банківської системи, зменшення реальних доходів населення, труднощів з фінансуванням бюджетного дефіциту.
Під час Великої рецесії 2008-2009 років економіки країн, що розвиваються, скорочувалися через падіння американської економіки. Нині вони одна за одною входять у рецесію, бо народне господарства США розвивається з унікальними для світу темпами та структурними показниками.
В обох випадках кризові ситуації ініціювали відтік капіталу з країн, що розвиваються, до Сполучених Штатів. Однак якщо вісім років тому це допомогло американській економіці, то зараз – однозначно шкодить.
З огляду на це тоді масштабне друкування грошей Федеральною резервною системою мало позитивний вплив на народне господарство США, а з ним – і країн, що розвиваються, принаймні спочатку і частково. У нинішніх умовах використання цього інструменту може призвести до руйнівних наслідків.
Це доводить, що не можна застосовувати одні і ті ж інструменти економічної політики при однакових економічних показниках, не проаналізувавши картину в цілому. Нехтування цим правилом може призвести до великого лиха.
3. Валюти більшості країн знецінюються. Наслідки масштабні: проблеми у банківських системах, різке зростання держборгу, масовий відплив капіталу, скорочення золотовалютних резервів. Боротьба урядів з цими проблемами відволікає ресурси від розвитку і робить різницю між ними і США ще разючішою.
Особливої уваги заслуговують орієнтовані на експорт економіки через падіння глобальних цін на сировинні матеріали. Наприклад, експортери нафти й газу за період високих цін на енергоносії накопичили значні золотовалютні резерви.
Зараз перед ними стоїть дилема: компенсувати новоутворений дефіцит платіжного балансу золотовалютними резервами, підтримуючи рівень життя свого населення незмінним, або збалансувати приплив і відплив валюти за допомогою девальвації національної грошової одиниці.
Як відомо, РФ зробила акцент на девальвації рубля, тому бореться з проблемами, спричиненими нею: інфляцією, банкрутством банків, відпливом депозитів. Саудівська Аравія утримує курс ріала незмінним, і вже отримала попередження від МВФ: якщо триматиметься цієї політикиі, то вичерпає резерви за п’ять років.
Нова хвиля зростання вартості долара, яка вже розпочалася, призведе до ще одного витка знецінення грошових одиниць багатьох країн світу, відпливу капіталу з них, подальшого зниження темпів розвитку їхніх економік, наростання інших макроекономічних та фінансових проблем у цих країнах.
На цьому тлі економіка та фондовий ринок США виглядатимуть ще яскравіше, ніж зараз. Однак така ситуація не може зберігатися в довготривалому періоді, оскільки Сполучені Штати суттєво інтегровані у світову економіку, передусім у фінансовому плані, а потенціал їхньої економіки обмежений, хоч і дуже великий.
4. Золотовалютні резерви – ЗВР – багатьох країн світу скорочуються. Це відбувається у тісній взаємодії із знеціненням національних валют.
Майже нема країн, які б уникнули зменшення резервів, незважаючи на те, якими темпами відбувається знецінення їхніх грошових одиниць у відповідь на відплив капіталу та погіршення торговельного балансу.
За рік, з вересня 2014 року до вересня 2015 року, золотовалютні резерви Бразилії скоротилися на 14 млрд дол або 3,8%, Китаю – 373,7 млрд дол або 9,6%, Індонезії – 9,5 млрд дол або 8,5%, ПАР – 3 млрд дол або 6,1%, Росії – 83 млрд дол або 18,3%, Саудівської Аравії – 91,6 млрд дол або 12,1%.
Переважна більшість цих грошей пішла на американський фондовий ринок. Проблема полягає не стільки в наслідках зменшення ЗВР для національних економік, скільки у його впливі на економіку та грошову одиницю США.
Річ у тім, що влітку 2015 року ліквідні американські активи поза межами США складалися з 569 млрд готівкового долара, 6,18 трлн дол держоблігацій та 2,28 трлн депозитів нерезидентів в американських банках. Близько половини від загальної суми перебувало у ЗВР центральних банків усіх країн світу.
Якщо ці запаси витрачатимуть на підтримку курсу національних валют, то США можуть зіткнутися з великим припливом грошей і квазігрошей. Такий сценарій – не суто гіпотетичний. Якщо глянути на розподіл власності на держоблігації США за країнами, то до таких висновків можна прийти з огляду на низку моментів.
По-перше, недаремно глобальні інвестори уважно стежать за Китаєм. Ця країна накопичила колосальні обсяги ЗВР – 3,5 трлн дол в кінці вересня – і є найбільшим власником американських держоблігацій – 1 271 млрд дол в кінці серпня.
Подейкують, що протягом кризи 2008-2009 років офіційні особи США щотижня телефонували в КНР, запевняючи китайців, що дефолту за американськими державними зобов’язаннями не станеться. Тоді Піднебесна могла дозволити собі зачекати кращих часів і не робити розпродажу держоблігацій США.
У нинішній ситуації при зростанні вартості долара Китаю доведеться витрачати ЗВР або на підтримку курсу юаня женьміньбі, або на погашення витоку капіталу при девальвації національної грошової одиниці.
Золотовалютні резерви Народного банку Китаю скорочуватимуться не залежно від сценаріїв розвитку подій. Питання лише у величині цього зниження.
Порівняно невелика паніка на глобальних ринках призвела до зменшення золотовалютних резервів КНР на 100 млрд дол у серпні. Ці гроші уже створюють ажіотажний попит на американських фондових ринках, про що свідчить динаміка останніх. Що буде, коли ситуація погіршуватиметься стрімкіше, – питання відкрите.
По-друге, треті за обсягом запаси держоблігацій США перебувають у власності групи країн-експортерів нафти, включаючи Росію, Казахстан, арабські країни. В умовах низьких цін на нафту ЗВР цих країн поступово скорочуватимуться. Як наслідок американські гроші та квазігроші повертатимуться у США.
У 2014 році повідомлялося, що Росія у відповідь на відплив капіталу, спровокований не в останню чергу санкціями з боку США, витрачала із ЗВР кошти, розміщені у казначейських облігаціях США, нібито бажаючи “насолити” Америці.
РФ мала вибір, адже могла продавати інші активи. У випадку широкого переліку інших країн вибору практично нема, тож їхні центробанки позбуватимуться передусім доларових активів як найбільш ліквідних та дорогих.
По-третє, подібне стосується Бразилії та інших країн, які зав’язані або на експорт сировини, або на економіку Китаю, яка вповільнюється. Тож ідеться про сотні мільярдів доларів, які повертатимуться до США, чого, мабуть, ніколи не було.
Ці гроші призведуть до подорожчання долара, надуватимуть бульбашку на американському фондовому ринку і штовхатимуть економіку у фазу перегріву. Америка стане заручницею експорту доларів, чим вона займалася протягом багатьох років. Наслідки важко прогнозувати, бо такого в історії ще не було.
5. Глобалізація насичується, глобальна торгівля переходить у фазу стагнації, з’являються перші ознаки кризи. Це другий ключ до розуміння економічної ситуації у світі та перспектив її розвитку. Усі описані тенденції накладаються на один потужний глобальний процес, про який почали говорити порівняно недавно.
Просування продукції провідних економік на глобальні ринки, ймовірно, досягло природного насичення. Тобто усі товари і послуги уже присутні на всіх ринках. Якщо ж не присутні, то через закритість або бідність країн, наприклад у КНДР.
Подальше зростання обсягів глобальної торгівлі можливе лише за умови появи абсолютно нових продуктів чи формування нових потреб людини. Така перспектива, ймовірно, тісно пов’язана з переходом до нового технологічного укладу і потребуватиме наукового прориву, який ніколи не давався людству легко.
Цей сценарій можливий, але його швидка реалізація малоймовірна. Більш вірогідний варіант кількарічної стагнації глобальної торгівлі, яка уже почалася. Динаміка зовнішньоторговельного обороту 20 найбільших економік показує, що їх зовнішня торгівля зростала більш ніж на 1,6% щорічно, починаючи з 2011 року.
Ці країни є провідними зовнішньоекономічними партнерами усіх країн, тому добре репрезентують міжнародну торгівлю. Їх сукупний номінальний ВВП становить 80% від світового, тому вони добре представляють і глобальну економіку.
Наведені темпи приросту низькі з огляду на історичні темпи глобалізації. Валютний оборот з пікового 2008 року – тоді він був завищений через перегрівання глобальної економіки – зростав щорічно лише на 0,45%. Це масштабна стагнація.
По-перше, якщо нема розвитку торгівлі та збільшення валютного обороту, то нема потреби у зростанні кількості глобальної валюти, функцію якої виконує долар. Це означає, що ті 2,2 трлн дол грошей та квазігрошей, які покинули США з 2011 року до першої половини 2015 року, не зможуть знайти собі застосування.
Вони або лежатимуть мертвим вантажем у ЗВР країн світу, спричиняючи надмірне збільшення монетарної бази у них та провокуючи розкручування інфляційної спіралі, або повернуться до США, спричинивши перегрівання економіки країни.
Ці гроші спочатку пішли у різні країни світу, стимулюючи їхні економіки, а тепер поступово повертатимуться до Америки.
По-друге, коли глобальна торгівля стагнує, то всі чи більшість країн світу втрачають ключовий драйвер росту. Якщо одна група країн виграє, то інша обов’язково програє. Хороша ілюстрація – ситуація на ринку нафти.
Зростання обсягів видобутку “чорного золота” у США призвело до суттєвого скорочення американського імпорту, автоматичного зменшення обсягів експорту країн-постачальниць нафти та надходження валютної виручки в їхні економіки.
Від падіння цін на нафту та інші сировинні матеріали виграли нетто-імпортери, а програли нетто-експортери. Якби ринок розширювався, то свою частину вигоди могли б отримати одні й інші. Такі гойдалки підривають стабільність глобальної економіки, створюючи хитку фундаментальну основу для фінансових ринків.
КНР як “мануфактура світу” не може залишатися осторонь цих проблем. Навпаки, вона має шанси опинитися в їх епіцентрі, що спровокує реакцію фінансових ринків.
Обсяги глобальної торгівлі у грошовому вимірі почали скорочуватися у 2015 році через подорожчання долара і падіння цін на сировину. Це говорить про те, що глобалізація не просто перебуває у стагнації, а демонструє перші паростки кризи.
Очевидно, якщо скорочення валютного виміру міжнародної торгівлі триватиме, то багато нових проектів у світі, розрахованих на глобальний ринок, заморозять, а фінансове становище існуючих суттєво погіршиться. Це ще один фактор появи макроекономічних проблем в багатьох економіках світу.
По-третє, ресурсні економіки великою мірою залежать від розвитку глобальної торгівлі, тому по них сильно б’є її стагнація і робитиме це надалі. Йдеться не лише про такі невеликі у світовому масштабі країни, орієнтовані на експорт сировини, як Україна, а про економіки, які входять у двадцятку найбільших.
У кожному регіоні світу є величезні країни, які потерпатимуть від наслідків стагнації глобальної економіки. За таких умов можна говорити про наближення глобальної економічної кризи, спричиненої кризою міжнародної торгівлі.
Найгірше те, що світ не буде кому рятувати, бо зростання економіки США, імовірно, вичерпується, а найближчий кандидат на роль рятівника світу – Індія – має занадто мало економічної ваги у світі.
По-четверте, масштабні капіталовкладення, які роками ішли з розвинутих економік у країни, що розвиваються, були тісно пов’язані з розвитком глобальної торгівлі. Китай виробляє готові товари, для цього він купує сировину у Бразилії за гроші, що стимулюють бразильського товаровиробника, який працює на внутрішній ринок.
На кожній ланці цього ланцюжка створювалися численні виробничі потужності, для цього залучали сотні мільярдів, якщо не трильйони доларів США. Тепер створювати потужності нема сенсу, бо глобальна торгівля стагнує.
Наслідком цього стане не лише відсутність нових капіталовкладень у країни, що розвиваються, в колишніх обсягах, а й продаж активів, розташованих там, з наступним виведенням капіталу і переведенням його в безпечну гавань. Такою в теперішніх умовах інвесторам здаватимуться передусім Сполучені Штати.
По-п’яте, соціальні і політичні наслідки стагнації глобалізації будуть неймовірними. Поки міжнародна торгівля стрімко розвивалася, проти цього була лише купка антиглобалістів, яка не мала впливу, особливо в матеріальному плані.
Криза глобалізації вдарить по кишенях мільярдів людей. Соціальна напруженість різко виросте. Частково це спостерігається протягом кількох років, починаючи з Арабської весни, але кінця-краю цьому не видно. Чим усе закінчиться – невідомо.
…
