Члени фракції Радикальної партії, всупереч власним заявам, не тільки не відмовилися від дипломатичних паспортів, а навіть не виконують вимоги здавати їх після службових закордонних поїздок на зберігання в МЗС.

Про це йдеться у відповіді МЗС на наш запит.

Як пояснили у відомстві, відповідно до закону, на МЗС покладено функції щодо організації роботи з оформлення, видачі, обміну, повернення державі, зберігання та знищення дипломатичних паспортів України.

“Дипломатичний паспорт видається народному депутату України на строк виїзду у службове відрядження за кордон і підлягає поверненню на зберігання МЗС України протягом десяти днів після закінчення строку, на який його було видано. Станом на 23 листопада ц. р. від Апарату Верховної Ради на зберігання до МЗС не надходили дипломатичні паспорти 19 з 21 вказаних у зверненні народних депутатів фракції ВРУ “Радикальна партія”, – йдеться у повідомленні МЗС.

У відомстві відмовилися назвати імена двох депутатів, які здали паспорти.

Як відомо, Ляшко під час виступу в парламенті 16 листопада заявив про готовність відмовитися від дипломатичного паспорта і закликав усіх народних депутатів, поки немає безвізового режиму, “здати кожен свій дипломатичний паспорт так, як це роблять депутати від фракції Радикальної партії”.

Раніше у цій новині повідомлялося, що свій паспорт не здав, у тому числі, Ляшко. Однак існує ймовірність, що він присутній серед тих двох депутатів від Радикальної партії, які свій паспорт здали. Сам депутат на своїй сторінці у Facebook наполягає, що зробив це.
…

Правда України

Загальний економічний ефект створення лібералізованого ринку за оцінкою організації EasyBusiness — близько 100 мільярдів доларів упродовж наступних десяти років після запуску ринку.

Недавно президент поставив свій підпис під законом, що продовжує мораторій на продаж земель сільськогосподарського призначення ще на рік — до 1 січня 2018 року.

Трактувати такий вчинок можна двояко: як вияв виваженості в ухваленні складного рішення або ж як подальше заморожування ринку землі.

Хто гальмує, а хто підганяє земельний віз і що робити далі в умовах продовжених обмежень?

У 2001 році мораторій ухвалювали, щоб він діяв тимчасово — “до врегулювання порядку реалізації прав громадян і юридичних осіб на земельну частку”. Минуло більше 15 років, а формулювання залишилися все тими ж.

Офіційне інтернет-представництво президента дублює і деталізує цитати п’ятнадцятирічної давності: “Реалізація закону дозволить забезпечити формування належного нормативно-правового забезпечення та встановлення чіткого правового механізму функціонування ринку земель сільськогосподарського призначення”.

Основним посланням наведених цитат є спільне бачення, що його втілять у нормативно-правовій базі, глобальна візія розвитку ринку землі. Проте спільне бачення й глобальні візії, як НЛО: усі про них говорять, але ніхто не бачив. Важливіше у справі спільного планування — не тільки його мати, а й виконувати.

Не затягувати розроблення на п’ятнадцять років і не ховатися за сторінками ефемерного проекту. Глобальні візії без реалізації — це лише папірці, задекларовані й підтверджені лише порожніми обіцянками і пущеними на вітер словами.

В історії вже був прецедент, коли Центральна рада на чолі з Михайлом Грушевським зволікала із земельною реформою. Більшовики скористалися такою нерішучістю й ухвалили популістський декрет про землю, де на папері роздали її всім.

Історик Владислав Верстюк переконаний, що Ленін, на відміну від Центральної ради, і не думав шукати ефективних заходів для збереження сільського господарства, його не цікавили інтереси селянства, для нього важливим було використати деструктивну енергію для розвалу старого світу.

Більшовики тоді, на жаль, перемогли, а українцям доводиться мати справу з їхньою архаїкою — земельним соціалістичним спадком. Чи варто знову дослухатися до популістських гасел?

Глобальна візія, що частенько є ґрунтовним виправданням консервації ринку, насправді не є цілісною, а розбивається на кілька уламків.

Профільний комітет Верховної Ради з питань аграрної політики та земельних відносин, Міністерство аграрної політики та продовольства, Держгеокадастр — ось головні гравці в реалізації законодавчих ініціатив щодо земельних відносин. Вони немов вийшли із байок Глібова, бо тягнуть земельний віз, як лебідь, рак і щука — хто вгору, хто у воду, а хто опирається.

Крім того, що в кожного з них власне бачення проблеми, всередині установ теж нема злагодженості. До прикладу, Мінагрополітики припускає поетапний запуск ринку або його впровадження у форматі продажу прав оренди.

Які ідеї витають у повітрі? Як може розвиватися ринок землі? Які сценарії пропонує кожна структура?

Ідеї продовження мораторію ще на десять років озвучують народні депутати, зокрема й ті, що входять до складу профільного комітету.

Наприклад, показовими є міркування Миколи Кучера, який спирається на економічні тенденції: “Ми не готові до купівлі-продажу землі у цій економічній ситуації. Це буде — рано чи пізно, можливо, через п’ять років, а може, через десять”.

Сценарій під умовною назвою “Залишити все, як є” пропонує умовну стабільність для великих агрохолдингів. Однак він поглиблюватиме як юридичний аспект проблеми — неможливість власників розпоряджатися землею, так і економічні ризики — виснаження ґрунтів, інвестиційну непривабливість галузі, низькі орендні ставки.

Якщо уявити далеке майбутнє з мораторієм, там буде аж ніяк не орендний рай.

Продовження мораторію на рік, остаточно реалізоване 297 голосами депутатів та президентським підписом, є пом’якшеною версією попереднього сценарію, проте з меншою ймовірністю консервування галузі.

Член профільного комітету Олег Кулініч ще до продовження мораторію був упевнений у його безумовності: “Наразі це об’єктивна реальність, від якої нікуди не дінешся”.

Сценарій дає час на переформатування правової бази, про що вели мову президент, прем’єр-міністр та спікер, а також шанси на ухвалення розроблених компромісних законопроектів. Однак у ньому є вагомі “але”.

Перше із них — сценарій живить міфи, що для скасування мораторію необхідні суттєві зміни до законодавства, проте насправді їх варто імплементувати для прозорого функціонування ринку.

Друге “але” — чи готові ініціатори змін відмовитися від бурхливих дискусій, дійти згоди й розробляти врешті компромісні законопроекти.

Третє — чи вистачить у них часу встигнути реалізувати свої амбітні плани.

Четверте “але” сформулював перший заступник міністра агрополітики Максим Мартинюк.

На його думку, агрохолдинги можуть використати цей час для перегрупування активів або переукладання договорів, щоб вивести земельний банк з обігу після запуску ринку, або ж застосувати інтенсивні технології, щоб максимізувати прибутки до створення ринку і в такий спосіб погіршити стан ґрунтів.

Щоправда, найважливіше запитання у сценарії до його тимчасовості: чи затягнеться річний мораторій всього на рік?

Поетапний запуск ринку готує Держгеокадастр. Для цього вже розробили законопроект “Про обіг земель сільськогосподарського призначення” та інтерактивну публічну кадастрову карту України з окремою опцією “Розпорядження сільськогосподарськими землями”.

Очевидною перевагою є створення власне ринку, не квазіринку, не ефемерного ринку, не ринку оренди з обмеженими можливостями реалізації законних прав власників.

Максим Мартинюк, який свого часу очолював Держгеокадастр, прогнозує, що упродовж перших трьох років ціна на земельні ділянки зросте приблизно на чверть, натомість урожайність за два роки — на третину.

Локальні ціни регулюватимуться на відкритих електронних аукціонах. З ринком нарешті повноцінно розвиватиметься мале і середнє фермерство, воно матиме переваги мобільності порівняно з агрохолдингами.

У запуску насторожує його поетапність. Спершу продаватимуть землі державної та комунальної власності, а через два роки перейдуть до приватних ділянок. З одного боку, така послідовність дозволить скоригувати процедуру, проте з іншого — знову затримуватиме реалізацію прав власників.

У земельних справах зможуть працювати ринкові перекупники, що спекулюватимуть ділянками, а ініціатори змін замість розробки та втілення державних програм з підтримки малих та середніх фермерів сконцентруються на коригуванні процедури, яку можна вважати регуляторною. Ринок все ж таки мусить бути вільним.

На противагу пропозиціям Держгеокадастру, Мінагрополітики має альтернативний сценарій і женеться за власними ідеями: запускати ринок у форматі продажу прав оренди.

Механізм полягає в тому, що власники залишатимуться незмінними, а орендарі використовуватимуть власні угоди для продажу. Таке право може стати новим видом банківської застави й допоможе залучити інвестиції у сільське господарство, що, відповідно, спричинить незначне зростання податкових надходжень.

Щоправда, банки мовчать щодо перспектив так само, як досі не реагували на можливість запуску ринку.

Продаж прав оренди ще більше ускладнить і без того складну ситуацію, посилить описаний в першому сценарії орендний “рай”, а у власників від їхньої власності залишиться лише назва.

Продовження мораторію на довгий строк супроводжується не тільки орендними угодами, а й механізмом емфітевзису. Умовно він означає ту саму оренду, проте гнучкішу й укладену не на кілька, а на десятки років або ж безстроково.

Емфітевзис можна відчужувати, тож на практиці договір подекуди означає прихований продаж, адже грошові вливання можуть бути разовими — на етапі укладання. Розмір плати регулюється умовами договору, на відміну від орендних ставок, контрольованих законодавством.

Великі гравці, ймовірно, застосують інструмент для реалізації сценарію “залишити все, як”, тим паче, що практика укладання таких угод вже існує.

Навіть якщо ринок запустять, то землевласники будуть зв’язані правовою кабалою прописаних обов’язків, хоч угода нібито гарантує власнику земельної ділянки переважне право на придбання права емфітевзису, тобто його припинення.

Умовно кажучи, вільний ринок пройде повз їхні ділянки, агрохолдинги ж отримають у користування землі за фіксованою ціною ще на десятки років.

Якщо порівнювати механізм продажу прав оренди та емфітевзис, то чіткої різниці нема. Видається, що це або дублювання, або не зовсім конституційна ініціатива, що може змінити режим чинних договорів.

Як показує аналіз, всі попередні сценарії мають свої хиби. Якщо міркувати з використанням винятково економічних категорій, то продовження мораторію матиме нульовий ефект для економіки.

За даними Мінагрополітики впровадження обігу прав оренди або використання інструменту емфітевзису прогнозовано принесе близько 33 млрд дол, поетапний запуск — удвічі більше.

Натомість, загальний економічний ефект створення лібералізованого ринку за оцінкою організації EasyBusiness — близько 100 млрд дол упродовж наступних десяти років після запуску ринку.

Усі сценарії, окрім відкритого, нівелюють правовий аспект та порушення конституційних прав землевласників.

Міжнародний аспект скасування мораторію оповитий міфами: мовляв, ціни будуть страшенно низькими, а всю землю скуплять чи вивезуть іноземці. Ці фантоми переслідують українців, затьмарюють їм розум і провокують вирішувати за інших. Землевласники обурюються: “А чому хтось має вирішувати за мене?”.

Видається, що ухвалений закон не має реального впливу на ситуацію і є інертним бюрократичним рухом, адже мораторій за своєю юридичною природою безстроковий.

Щоб земельний віз не стояв на роздоріжжі, як упродовж останніх 15 років, потрібно обстоювати ідею вільного ринку.

Якщо штовхати його об’єднаними зусиллями, він неодмінно прибуде в пункт призначення — країну, де ані на права людини, ані на аграрний сектор не накладатимуть мораторій.
…

Правда України

Добре там, де нас немає. І загартований сільський житель з глибинки спрямовується в столицю, переборюючи чималі труднощі, а розпещеного столичного жителя постійно мучить спокуса вибратися з перевантаженого людьми і машинами мегаполісу. Про те, як поживає ринок заміської нерухомості в околицях Києва, нам розповіли Віктор Коваленко, Сергій Костецький і Андрій Кошиль.

З одного боку, ситуація з приміськими новобудовами не може не радувати споживача. Пропозиція цікавих, вдало розташованих і комфортно облаштованих об’єктів зростає, а ціни на них продовжують знижуватися. Наприклад, на порталі представлено 273 новобудови Київської області, в яких зараз пропонуються квартири. А що стосується здешевлення, то немислима колись ціна 350 доларів за квадратний метр вже виглядає майже звично — на ринку можна знайти і дешевші пропозиції.

Наприклад, в облаштованому, зеленому і красивому місті Буча (15 хвилин маршруткою до ст. м “Академмістечко”) можна купити квартиру за 9 тис. грн за кв. м. Правда, за цією ціною йдуть тільки трикімнатні і тільки в будинку, який обіцяють закінчити в II кварталі 2017 р. Хочете дешевше? 8414 грн коштує 1 кв. м великих квартир у с. Білогородка (теж маршруткою до ст. м. “Житомирська”) — в секції, яка повинна бути здана в І кварталі наступного року. Щоб ще знизити ціну, потрібно йти далі — або географічно від Києва, або за часом здачі. Наприклад, в м. Ірпінь (до метро “Академмістечко” можна доїхати громадським транспортом) є квартири по 8300 грн за 1 кв. м. Але здачі будинку доведеться чекати аж до ІІ кварталу 2018 р. Від’їжджаємо трохи далі, в сел. Ворзель: тут є квартири від 7700 грн за “квадрат” (здача запланована на І квартал 2018 р.). А якщо нам це дорого, то по тій же лінії приміської електрички їдемо до смт Немішаєве. Звідси до Києва добиратися вже не так комфортно, все-таки більше 30 км, зате і ціна квадратного метра в будинку, який обіцяють здати в IV кварталі 2018 р. — всього 7500 грн.

Втім, не треба думати, що всі заміські квартири настільки недорогі. Під Києвом є новобудови і дорожче — 16 тис. грн за “квадрат”. В цілому ж складається враження, що основна частина пропозицій квартир потрапляє в діапазон 9,5-13 тис. грн за 1 кв. м.

Але низькі ціни — це тільки одна сторона медалі. З іншого боку, попит на житло продовжує залишатися дуже низьким. “Активність ринку в сегменті новобудов знизилася, — говорить Віктор Коваленко. — Через викриття будівельних афер і публікацій про велике число ошуканих “інвесторів” люди вже бояться вкладати на ранніх етапах будівництва, а тільки в готові або майже готові будинки”. У недовіри покупців є серйозні підстави. І вони якраз побічно пов’язані, в тому числі і з низькими цінами. “Забудовники часто-густо продають квартири нижче собівартості, — розповідає Сергій Костецький. — Просто у них немає виходу. Банківське фінансування у будівельній галузі зараз практично відсутнє, великі інвестори в цей ринок теж не вкладають своїх коштів бракує… Виходить, що треба будувати за рахунок покупців. Для цього продають за максимально низькими цінами — лише б отримати якісь гроші на найближчі роботи”. Тож це — привабливий період, коли житло можна купити практично за собівартістю. Але при купівлі потрібно бути дуже обережним.

Крім близькості до природи та інших пасторальних спокус, у народу сьогодні з’явився ще один стимул до переселення в приватні будинки в передмістях. “Це пов’язано ще і з тим, що дуже швидко зростають комунальні платежі, і, відповідно, вартість проживання в квартирі сьогодні може бути значно вищою, ніж проживання у власному будинку”, — вважає Андрій Кошиль. Але з огляду на загальну економічну ситуацію, брак коштів у населення і фактичну відсутність іпотечного кредитування відчутного пожвавлення на ринку готових будинків не вийшло.

При цьому ціни на будинки практично припинили знижуватися. За рік в середньому по області доларова ціна квадратного метра впала всього на 3% — до $598. Найдорожчими сьогодні є Обухівський ($913 за кв. м) та Києво-Святошинський ($872 за “квадрат”) райони. Навіть помітне збільшення пропозиції не призвело до обвалу цін. За словами Сергія Костецького, далі знижуватися просто вже нікуди, більше того, квадратний метр в сучасному і дійсно якісно побудованому котеджі як коштував від тисячі доларів, так коштує і зараз. Відносно невелика середня ціна визначається переважанням на ринку старого житла, часто не відповідає сучасним стандартам комфорту та енергозбереження.

Втім, серед усієї цієї маси пропозицій можна відшукати і цілком пристойні за відносно невисокою ціною. Наприклад, візьмемо один з найдорожчих напрямків — Житомирську трасу. В 23 км від Києва тут пропонується сучасний теплий котедж з хорошим плануванням площею 170 кв. м за $108 тис., тобто виходить $635 за “квадрат”. Якщо цей будинок здається маленьким і задорогим і ви згодні жити подалі від столиці, то до ваших послуг безліч варіантів. Наприклад, погодитеся жити в 45 км від Києва, поруч з лісом та озером, недалеко від Київського моря? Тут пропонують будинок з усіма зручностями площею 210 кв. м (не рахуючи тераси у 42 кв. м) за $58 тис. тобто за $276 кв. м. І ділянку пристойну — 12 соток. Звідки така низька ціна? Можливо, звідти, що будинок збудований за дешевою каркасною технологією — вона зараз стає у нас все більш популярною.

Цього року сегмент котеджних містечок порадував небувалою (за останні роки, звичайно) активністю. “З початку року в Київській області з’явилося 44 нові об’єкти, — розповідає Віктор Коваленко. — Найбільше в Києво-Святошинському районі, — 21. Тепер там всього 140 містечок. В інших районах — по 2-3”.

Здебільшого йдеться не про класичні котеджні містечка з 50-60, а то і сотнями будинків з власною інфраструктурою у вигляді магазинів, спортзалів тощо, що дозволяє мешканцям комфортно себе почувати і в ізоляції від зовнішнього світу. “Це в основному дуже невеликі проекти, починаючи від 12-16 таунхаусів або від 8 котеджів, — уточнює Віктор Коваленко. — Видно слід приватних інвесторів, у яких є невеликі ділянки, на яких вони переважно будують таунхауси”. Зустрічаються також дуплекси, тобто спарені будинки. І у відносній меншості — традиційні котеджі. Зрозуміло, що традиційною для котеджних містечок інфраструктури у новачків немає і в помині. Зате на відміну від старих містечок, що будувалися осторонь від населених пунктів, нові часто знаходять собі місце прямо в селах і селищах. Тож їхні мешканці можуть використовувати інфраструктуру населеного пункту.

Серед будівель, за словами Коваленка, переважає каркасна технологія, що дозволяє пропонувати досить комфортні помешкання за $15-30 тис. за будинок. Популярні також будинки з газобетону — завдяки простоті й дешевизні будівництва. В середньому вартість квадратного метра в котеджному містечку знизилася з початку року на 800 грн — з 17 069 грн до 16 266. Найбільше впали ціни у Вишгородському районі — було 24 065 грн за кв. м, стало — 20 700 грн. “Там, де будинки були дорогі, продажі не йдуть, і забудовники змушені сильніше знижувати ціни”, — пояснює Коваленко.

З одного боку, як каже Андрій Кошиль, здоровою ситуацію на ринку землі не назвеш. З іншого — за твердженням Сергій Костецького — серед усіх ринків, що лежать на дні, саме ринок землі ворушиться найпомітніше. “Це єдиний сегмент, на якому зростає кількість угод”, — стверджує Костецький.

Справа в тому, що, розчарувавшись в ідеї придбання квартири в новобудові і не маючи коштів для придбання гарного будинку, багато людей ідуть альтернативним шляхом. “Чому б людині не купити відносно недорого ділянку землі і не поспішаючи, відповідно до своїх можливостей, поступово не побудувати будинок? — говорить Сергій Костецький. — При цьому вона ні до кого не прив’язана, ні від кого не залежить, ніхто її по-крупному підвести не може… І вже точно гроші не “згорять”, як це може бути з вкладами в банку або за невдалу купівлю квартири”. А також немає ніяких сумнівів, що коли економічна ситуація в країні піде на лад, почне зростати і вартість земельних ділянок. Тож це практично безпрограшна інвестиція, якщо дивитися в довгостроковій перспективі.

“Люди шукають варіанти купівлі землі і дешевого будівництва, — підтверджує Андрій Кошиль. — Це досить актуальна тема. Благо, продавці нарешті відчули глибину кризи і почали знижувати ціни на землю. Якщо раніше всі відштовхувалися від витрат на отримання землі, зміну призначення тощо, то сьогодні продавці вже розуміють, що неможливо орієнтуватися на 2007-2008 роки”. В результаті навіть у столиці можна знайти землю від $1,5—2 тис. за сотку. А якщо йти в область, то там ще дешевше. Середня ціна сотки в області — $1810 (рік тому $1852). Але навіть і ціна майже в $2700, як середня в Києво-Святошинському районі, не може бути нездоланною перешкодою. “Не так важлива ціна сотки, скільки те, скільки треба віддати за об’єкт, — каже Андрій Кошиль. — Буває, що в хорошому місці беруть буквально пару соток і платять умовно по дві з гаком тисячі за сотку. І отримують місце, де можна поставити невеликий будинок, аналог квартири. І це масова ситуація”.
…

Правда України

Ми продовжуємо серію інтерв’ю про те, як живуть українські ІТ-фахівці за кордоном. На цей раз ми поговорили з Ольгою Гуйван, яка понад рік тому переїхала з чоловіком до Кракова. Ольга присвятила себе тестуванню. За її плечима шість років роботи.

– Чому вирішили переїхати саме в Польщу?

– Ми з чоловіком переїжджали з особистих причин: збиралися заводити дитину. Тому їхали не для збільшення своїх доходів, а через гарну медицину. У нас були чисто побутові завдання.

– Ви переїжджали по певній програмі?

– Найпопулярніша схема переїзду в Польщу – коли один з членів сім’ї, влаштовується на роботу через міжнародну компанію, що працює в Україні. Мій чоловік виїхав два роки тому. Ці компанії найбільші «постачальники» українців до Польщі. Тільки за два роки одна з них релокувала близько 2-2,5 тисячі людей. Цю цифру можна множити на три, тому що люди виїжджали з сім’ями. У Кракові, де проживає 800 тисяч чоловік, напевно, 50 тисяч українців.

– Які ще є варіанти переїзду в Польщу?

– Можна шукати роботу в польських або міжнародних компаніях. Але тут є два важливих моменти. Вони не будуть оформляти вам документи, все доведеться робити самим. Тільки якщо компанія буде сильно в вас зацікавлена, вона допоможе з оформленням. Більш того, будь-яка польська фірма буде вимагати від вас дуже хорошого знання польської мови на рівні В1В2. Але в Кракові не дуже багато безпосередньо польських компаній. Також можна виїхати, відкривши свою фірму.

– Що необхідно знати перед переїздом?

– Перш за все, потрібно розрахувати свої витрати. За вас цього не зробить ніхто – ні релокатор, ні посередники, які можуть все організувати. Якщо ви будете переїжджати, але не будете знати, скільки вам обійдеться оренда квартири, скільки потрібно коштів на поточні витрати, то вас чекають матеріальні збитки. Тому що з одного боку Польща – європейська країна, але, з іншого боку, в ІТ там немає захмарних зарплат. Айтішники отримують практично стільки ж, як і в Україні. При цьому податки складають 30%. Більшість моїх знайомих повернулися назад саме через те, що не розрахували свої доходи і витрати.

Взагалі всі європейці вважають свої гроші. Для них не рідкість працювати СЕО у великій компанії і їздити на метро. Це нормально. Цим відрізняється європейський менталітет від українського.

– Податки для всіх однакові?

– Ставка податку залежить від контракту. Є три варіанти і все передбачають різні розміри податку.

Крім того, в Польщі є податок на креативність. При цьому, developer звільняється від сплати цього податку – його вважають виробником матеріальних цінностей, тобто коду. Тестувальники платять тільки 50% податку. А ось менеджерам не пощастило: вони платять 100%. Але тут є свої нюанси: щоб співробітники могли використовувати понижуючий коефіцієнт – компанія повинна бути підписана на цей податок. Фірма в Кракові оформила для своїх співробітників такий податок. В результаті, людина на 6-7 тисячах злотих економить тисячу на сплату податку.

Всі тонкощі з податками потрібно з’ясовувати при оформленні на роботу. Тому що кожна компанія по-різному підходить до цього питання.

– Чи є в Польщі таке поняття як ФОП?

– Взагалі дуже складно переводити польські юридичні терміни на українську мову, але такого поняття як приватний підприємець там немає. Тому не вірте людям, які обіцяють, що відкриють вам СПД і ви будете спокійно працювати в Польщі. Такого немає. Для роботи необхідно реєструвати юрособи.

– Чи легко його відкрити і що для цього потрібно?

– Я відкривала юрособу більше року тому, тому зараз точно не скажу. Польща країна з перехідною економікою – у них дуже часто змінюється законодавство. Тільки за останній рік зміни кардинальні. Тому потрібно все дізнаватися в момент, коли вирішили відкрити. Там дуже багато різних нюансів. Але якщо ви зареєстрували свою фірму, то вам обов’язково знадобиться бухгалтер і юрист. Польща не та країна, куди можна приїхати і робити все самим. Також потрібно пам’ятати, що якщо з юрособою щось трапиться, то вас попросять залишити країну. Звичайно, не відразу, а коли закінчиться Карта побиту, але все ж ситуація неприємна.

– Чи запитані наші IT-фахівці в Польщі?

– У Польщі цілком вистачає своїх фахівців, не бракує. У них велика проблема з безробіттям. Дуже багато поляків стоять на біржі праці. Тому для державних установ важливо працевлаштувати поляків. Компанії, які беруть не поляків, навіть не отримують певних доплат.

Взагалі ринок саме польських ІТ-компаній дуже маленький. Але там є міжнародні проекти. Часто відкривають свої офіси в Польщі англійські фірми. Також багато ірландських компаній. До речі, Ірландія, зараз айтішна Мекка – там знизили податки і розвивають цю галузь.

– Які в Польщі існують особливості при влаштуванні на роботу?

– У них є чіткий поділ на «свої – чужі». Вони не зацікавлені в людях, які не мають наміру працювати у них в компанії постійно. Тому вам потрібно довести, що ви не тимчасовий співробітник, що це для вас не перевалочний пункт. Якщо роботодавець відчує, що через певний час ви втечете, то це буде знаком не брати вас.

Як я вже говорила, існує три типи контракту при прийомі на роботу. По перших двох ви будете позаштатним працівником. Третій тип договору передбачає, що вас зарахують до штату. Відмінність в тому, скільки грошей вам дадуть, коли звільнять. Наприклад, у мого чоловіка третій тип контракту, він зарахований у штат. Але його можуть звільнити, не виплачуючи 3-6 зарплат. Умови контракту завжди потрібно обговорювати заздалегідь. Вони також можуть змінюватися.

– Яке польське місто можна вважати центром ІТ?

Багато ІТ-проектів у Варшаві. Також у Вроцлаві та Кракові. Гданськ також можна вважати центром ІТ.

Польща поділена на воєводства. Кожне з них має розвивати певну галузь, наприклад, сільське господарство, послуги з поліпшення життя. Малопольське воєводство, куди входить Краків, заточене під ІТ. Коли в Польщі приходять транші з ЄС, то в Кракові їх направляють на розвиток ІТ. Там багато інноваційних інститутів, стартапів, багато варіантів для креативу, є можливість отримати грант під ідею.

До Кракова дуже вигідно їхати вчитися на ІТ-фахівця: там крутяться всі інноваційні проекти.

А зарплати по всій Польщі приблизно однакові, немає якогось різкого перепаду. Можливо, що в Варшаві і Кракові будуть трохи вище ніж, наприклад, у Вроцлаві.

– Чи є якісь ІТ-спільноти?

– Звичайно. І в Кракові вони крутяться шалено. Також вони є і в Варшаві. Але ІТ-співтовариство не таке бурхливе, як в Києві, немає такої консолідації. Регулярно збираються джавісти, автоматизатори, багато семінарів і конференцій.

– Чи можна отримати паспорт ЄС, переїжджаючи до Польщі?

– Ні, можна отримати тільки польський паспорт, але він не дорівнює паспорту ЄС. Він дозволяє мати право голосу, з ним ви можете, наприклад, працювати в Іспанії, але такої можливості як залишитися там назавжди він не дає.

Спочатку, коли переїздиш в Польщу, то дають або Карту поляка, або Карту побиту, але вони дозволяють працювати тільки на території країни. Для роботи в Європі потрібно мати Блакитну карту. Нам її не дали. Для її отримання необхідно мати або п’ятирічний досвід роботи за поточною спеціальністю, або вищу освіту.

– Яка вартість оренди квартири?

– У Кракові ми знімаємо двокімнатну квартиру за 500 євро. У цю суму вже включені комунальні послуги. Квартира знаходиться не в центрі. Але у нас дуже хороший ремонт, є гараж, вихід в сад. У центрі також можна знайти за 500 євро, але вже не з таким ремонтом. Ми не знімаємо квартиру в центрі, тому що там пічне опалення дровами і в зв’язку з цим не дуже хороше повітря.

Я знаю хлопців, які знімають трикімнатну за 600 євро. Але їм пощастило.

Що добре в оренді житла в Кракові – це легальний контракт, який є одним з умов отримання Карти побиту.

– Як з медициною?

– У Польщі відмінна страхова медицина. Однак є свої нюанси. Якщо ви приходите з апендицитом, то вам його виріжуть. Але якщо ви прийдете з зубним болем і будуть зайняті всі фахівці, то ви залишитеся без допомоги. Наприклад, до стоматолога, офтальмолога потрібно записуватися за два місяці. Виходить, що ви повинні прийти зі своєю проблемою раніше, ніж вона трапиться. Польща в цьому плані дуже схожа на Європу. Там нікого не хвилює, що у вас щось болить або ви щось не дорахували: про все повинні піклуватися самі. Вони, звичайно, все ввічливо повідомлять, якщо раптом з’явиться місце, але не більше. Тому ви або оплачуєте приватного лікаря, або чекаєте.

Медична страховка безкоштовна і виходить автоматично з Картою побиту.

– Чи не бояться ІТ-компанії в Польщі обшуків?

– У Польщі обшуків немає. Але там є повна заборона на алкоголь на робочому місці, що зазвичай шокує українців.
…

Правда України

Кажуть, восени із початком опалювального сезону левова частка доходів населення йде на оплату комунальних послуг. Можна було б повірити, якби не зрадлива статистика. Дані української дослідницької компанії свідчить, що в Україні на третину зросли продажі недешевої побутової техніки. Найактивніше беруть телевізори, холодильники, смартфони. І, що цікаво… фітнес-трекери!

У грошовому еквіваленті купівельна активність населення на ринку побутової техніки оцінюється майже у 15 млрд грн. Це на 31% більше, ніж за аналогічний період 2015 року.

Високі показники зростання зафіксовані в секторах телекомунікаційного обладнання, великої побутової техніки та побутової електроніки.

Панельні телевізори – хіт сезону. Їхні продажі виросли на 38%. Аналітики стверджують, що зростає попит на телевізори з невеликими екранами, але з більш сучасними технологіями, наприклад, Smart TV. Певно, українці – просунуті глядачі. Адже купують техніку, яка дозволяє спостерігати реальність буквально в режимі «все включено». Наприклад, депутатські бої. Ще б техніка дозволяла брати в них участь, ото був би фурор!..

Що стосується інших покупок. У секторі великої побутової техніки в третьому кварталі 2016 року швидше за все росли продажі холодильників – на 36%. У секторі інформаційних технологій – персональні комп’ютери (58%). Електронні книги та планшети вже не популярні (скорочення на 6,4%). Аналітики пов’язують це зі збільшеним популярністю смартфонів з великими екранами.

Але рекордсменами стали (ніколи б не здогадалися!) фітнес-трекери та смарт-годинники. Плюс 287%! Повний розрив шаблону, чесно кажучи.

Але, якщо подумати, то не така вже й дивина. Через дії політиків та статки чиновників українці перебувають у великому стресі. Вочевидь, людям вкрай необхідно контролювати удари пульсу, тиск, спалені калорії, фази сну та інші фізіологічні параметри здорового світосприйняття нинішнього політичного балагану. Тут без спеціальних приладів ніяк…

Якщо серйозно, то причини зростання ринку в основному лежать в динаміці економічних показників України, відзначають експерти. Стверджуючи, що мова йде про зростання в національній валюті, в кількісних показниках цифри були б скромнішими. «Рік тому квартальна динаміка була негативною, наприклад, у другому кварталі 2015 року ВВП країни скоротився майже на 15%. Цього року фіксується невелике зростання ВВП. Також трохи зростають реальні доходи українців», – коментує Андрій Осадчий. А це, мовляв, відбивається і на динаміці ринку побутової техніки та електроніки.

«Ринок спочатку ріс фактично за рахунок однієї продуктової групи – смартфони. В умовах обмеженого бюджету – це був явний лідер споживчих переваг, – каже експерт. – З холодильниками, наприклад, усе простіше. Будується і продається більше житла – звідси і попит. А тут ще й доступ до кредитних ресурсів полегшився».

На думку Андрія Осадчого, ще одним фактором, який штовхає ринок вгору, є відкладений попит. В останні роки українці в середньому купували менше техніки, ніж зараз, і нібито тільки зараз почали його реалізовувати, коли з’явилася така можливість. Або прийшов час замінити морально застарілу техніку.

Дійсно, перераховані фактори – це не одномоментне явище. Але визначальним, на наш погляд, є все ж таки інше – люди просто рятують свої заощадження. Побутова техніка, що продається в Україні, на 90% – імпортна, тобто її ціна залежить від валютного курсу.

Згадаймо, що до січня 2014 року курс долара кілька років залишався напрочуд стабільним – 8 грн/$. А потім болісно змінилася влада і пішов свистопляс… Квітень 2014-го – 11 грн/$, січень 2015-го – 16 грн/$, квітень 2015-го – стрибок майже до 30 грн/$, нинішні коливання навколо 26-27 грн/$. І саме в цей момент, звернімо увагу, реалізувався той самий відкладений попит…

«Співпадіння? коли б то! В народній пам’яті ще живі оповідки людей старшого віку про «два телевізори, три холодильники та надцять чайників» у якості регулярного матеріального забезпечення. Але тоді був дефіцит, а сьогодні інша напасть – валютний курс та ціни.

Кажуть у людей нема грошей. Неправда. Станом на 01 січня 2016 року у готівковому обігу України, за даними Нацбанку, перебувало готівки на загальну суму 308 млрд грн. Якщо враховувати чистий відтік валютних депозитів фізичних осіб у 2015 році, оціночний чистий щомісячний попит і грошові перекази з-за кордону, то валютні накопичення на руках населення можуть становити $5-6,5 млрд лише за поточний рік. Загалом під матрацами може «лежати» від $60 до 90 млрд.

Ну, самі подумайте. Що таке для українця маленький телевізор? Це 1-2 свині, здані заготівельникам живою вагою! (Рахуємо: середня льоха – 150 кг, закупівельна ціна 16-17 грн/кг). Отже, 3-4 свині – і ПК, 4 – пристойний двокамерний холодильник літрів на 250-300. От на розкішну плазмову панель, діагоналлю десь так за 40 дюймів, доведеться виростити невеличку домашню свиноферму – штук 8-10. Але, якщо самому стати до торгівлі м’ясом, то кілька базарів – і омріяна панель на стіні. То, чого ми прибідняємось?
…

Правда України

Члени Палати лордів схвалили законопроект про повноваження слідчих, також відомий як Хартія шпигунів. Якщо закон отримає схвалення королеви, то телекомунікаційні компанії будуть зобов’язані зберігати інформацію про всі дії користувачів мережі, включаючи відвідування сайтів і завантаження файлів.

Законопроект про повноваження слідчих дозволить державним структурам отримувати доступ до історії всіх дій користувачів у мережі в реальному часі, а також зламувати комп’ютери і інші пристрої, що належать підозрюваним злочинцям. Телекомунікаційні компанії в цих умовах будуть зобов’язані зберігати інформацію протягом 12 місяців і надавати їх спецслужбам на першу вимогу.

Зазначимо, що законопроект допускає лише базовий доступ до даних користувачів завантаженням, використання додатків і відвідування сайтів. Держструктури зможуть дізнатися, на який сайт заходила людина, але які саме посилання він відкривав, повідомлятися не буде. Також можна буде відстежити початок і кінець сесії в месенджері, але прочитати повідомлення уряду не вдасться.

Вперше законопроект був запропонований минулого року. Одним з його авторів виступила прем’єр-міністр Тереза Мей, яка тоді займала посаду міністра внутрішніх справ. Вже тоді правозахисні організації Big Brother Watch і Privacy International виступили проти законопроекту. Мей підкреслює, що новий закон робить дії уряду більш прозорими. Раніше влада таємно зв’язувалася з телекомунікаційними компаніями і отримували доступ до повідомлень користувачів, а тепер система стане більш відкритою.

Законопроект набере чинності після затвердження королеви Великобританії. Ця процедура носить формальний характер, проте коли саме вона відбудеться, поки невідомо. Як зазначається, рішення варто очікувати до кінця року.

Найбільш суворі закони, що передбачають стеження в інтернеті, діють в Китаї. На початку листопада в країні прийняли закон про інтернет-безпеку, відповідно до якого іноземні месенджери й інші інтернет-компанії повинні реєструвати користувачів тільки під реальними іменами, вказувати справжні персональні дані і блокувати заборонений контент. До 2020 року влада Китаю має намір створити сервіс оцінки політичної благонадійності громадян. Бали будуть присуджувати за порядність та дотримання плану партії, а за скарги в інтернеті і порушення ПДР бали будуть знімати. Володарі низького рейтингу позбудуться низки привілеїв, і за ними буде встановлено стеження.
…

Правда України

Президент України Петро Порошенко підписав закон №5050 про звільнення від оподаткування благодійної діяльності, що здійснюється релігійними організаціями, — повідомляє прес-служба президента.

Президент підкреслив значимість церкви на фронті. «Яку величезну допомогу ви їм надаєте, в першу чергу — молитвою, словом Божим, унікальною діяльністю капеланів… Впевнений, що сьогоднішній закон, який я підписую, буде лише сприяти вашій діяльності», — заявив він.

6 жовтня Верховна Рада прийняла закон №5050 про внесення змін до Податкового кодексу України. Зміни стосуються уточнення окремих податкових положень для неприбуткових організацій, зокрема, звільнення релігійних громад від сплати податків і позбавлення їх від необхідності вносити відповідні зміни у статутну документацію.

Одним із важливих моментів нового документа є пункт, що дозволяє релігійним організаціям перерозподіляти і акумулювати доходи, призначені для благодійної діяльності (у тому числі гуманітарної допомоги). Раніше релігійні спільноти були зобов’язані використовувати кошти, що надходять від парафіян та благодійників, виключно для забезпечення статутної діяльності. Тепер новий закон знімає багато обмежень для представників різних культів.
…

Правда України

Питання буде розглянуто в найближчий четвер, 17 листопада.

Рада Євросоюзу в четвер, 17 листопада, розгляне питання про початок міжінституційних переговорів з Європарламентом і Єврокомісією про завершення процесу прийняття рішення щодо скасування візових вимог для українських громадян. Питання безвізового режиму включено до порядку денного засідання Комітету постійних представників країн-членів при Раді ЄС.

“Це питання буде розглянуто Радою ЄС в четвер. Якщо буде позитивне рішення, то міжінституційні переговори почнуться відразу, як будуть досягнуті домовленості щодо нового механізму призупинення безвізових режимів. Сподіваюся, що це станеться в найближчі тижні”, – розповів співрозмовник агентства.
…

Правда України

Незважаючи на те, що українська влада виконала усі 144 критерії Плану дій щодо лібералізації ЄС візового режиму, деякі європейські країни, передусім Франція, Німеччина та Бельгія, намагаються загальмувати надання безвізового режиму Україні.

“Україна виконала усі критерії щодо безвізового режиму, однак деяким країнам ЄС нецікаві наші успіхи. Передусім, це стосується Франції, Німеччини та Бельгії, які намагаються знайти якусь зачіпку, щоб використати її як претекст для ненадання Україні безвізового режиму з Євросоюзом”, – зазначив дипломат.

За його словами, причини такої поведінки пов’язані з внутрішньополітичною ситуацією в цих країнах, де питання міграції є дуже чутливим. З огляду на це, французи та німці зацікавлені відкласти введення безвізового режиму до проведення виборів (президентських у Франції весною та парламентських у ФРН восени 2017 року).

“Хтось з неурядових організацій в Україні, наприклад, заявив про проблеми у боротьбі з корупцією, і відразу ж, на переговорах у Брюсселі французький чи німецький представник про це говорить. Мовляв, є проблеми, хай Єврокомісія підготує нову доповідь про виконання Україною Плану дій щодо візової лібералізації. А це ще десь півроку може зайняти”, – зазначив співрозмовник.

На його переконання, влада та громадськість в Україні мають виступати спільним фронтом та вимагати від ЄС виконання своїх зобов’язань. “Складається унікальна ситуація: якщо раніше Україну звинувачували в тому, що щось не робимо, то зараз все навпаки – європейці обіцяли і не роблять”.

Окремо співрозмовник агентства висловив сподівання, що Угода про асоціацію між Україною та ЄС буде ратифікована на саміті Європейської Ради 15-16 грудня. Він назвав величезним успіхом української дипломатії те, що нідерландська сторона продовжила термін знаходження взаємоприйнятного рішення з питання ратифікації “асоціації”, “оскільки до 1 листопада загроза відкликання Нідерландами свого підпису під ратифікацією була реальною”.

“Зараз уряд Нідерландів у співпраці з українською стороною напрацьовує документ, де будуть внесені голландські зауваження. Потім цей документ виноситься для ухвалення на саміт Європейської Ради. Для нас ключове, що голландці врахували три наших так званих “ні”: ніяких подальших змін до тексту Угоди, ніяких нових переговорів і ніяких відкладань в імплементації”, – повідомило джерело.
…

Правда України

Міністр економічного розвитку РФ Олексій Улюкаєв затриманий за підозрою в отриманні хабара в $2 млн за те, що його відомство схвалило викуп компанією «Роснефть» державного пакета акцій «Башнефти».

Найгучніша угода, заявляє слідство, здійснена на законних підставах і предметом розслідування не є.

Даних про обставини поки що небагато. Слідство повідомляє лише, що Улюкаєв був затриманий на місці злочину і що гроші він вимагав, погрожуючи представникам «Роснефти».

Як повідомила представник СК РФ Світлана Петренко, в понеділок Улюкаєв отримав $2 млн – за видану Мінекономрозвитку позитивну оцінку, яка дозволила «Роснефти» викупити у держави 50,08% акцій «Башнефти». «Йдеться про вимагання хабара, поєднане з погрозами представникам «Роснефти». Улюкаєв був затриманий на місці злочину при отриманні грошей», – сказала співрозмовниця.

Кримінальну справу порушено за ч. 6 ст. 290 КК РФ («Одержання хабара»). Максимальна санкція цієї статті передбачає штраф у розмірі від 80-кратної до 100-кратної суми хабара з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 15 років або позбавленням волі на строк від восьми до 15 років зі штрафом у розмірі до 70-кратної суми хабара або без такого.

«Найближчим часом наслідком планується пред’явити Олексію Улюкаєву звинувачення і клопотати про обрання запобіжного заходу», – повідомила Петренко, не уточнивши, якого запобіжного заходу слідство домагатиметься для міністра.

Прес-секретар президента РФ Дмитро Пєсков, коментуючи затримання міністра економічного розвитку РФ Олексія Улюкаєва, заявив, що це дуже серйозне звинувачення, яке вимагає дуже серйозного доказу, вирішити щось може тільки суд.
…

Правда України

Директора Антикорупційного бюро Артема Ситника закликають порушити кримінальні провадження щодо п’ятьох народних депутатів, які володіють великими статками й не мають підстав для них.

Відповідне звернення подав депутат від “Самопомочі”, голова антикорупційного комітету Верховної Ради Єгор Соболєв, повідомляє його партія.

“Олег Ляшко – один із них. Він прийшов у парламент бідною людиною і став доларовим мільйонером”, – заявив Соболєв.

“Ігор Гринів – це голова президентської фракції, який майже все життя пробув у політиці і заробив чудову власність, починаючи із дуже коштовної колекції дорогих ікон і книг”, – додав він.

“Два брати Добкіни, які представляють “Опозиційний блок”, мають одну спільну рису. Вони справді володіють великою кількістю майна і мають мало підстав його пояснити”, – сказав Соболєв.

“І Антон Яценко, який за документами все життя провів на державній службі і так само став дуже успішним мультимільйонером”, – продовжив він.

Водночас, на думку нардепа, бійки між депутатами під час погоджувальної ради – це не більше, аніж вистави, покликані відволікти увагу громадськості.

“Я вважаю, що коли Антикорупційне бюро почне розслідувати ці кримінальні провадження, притягати до відповідальності людей, які боролись за інтереси бідних і стали багатими, це буде дуже класне зривання всіх планів Путіна”, – сказав Соболєв.

“Як тільки парламент ухвалить цього тижня закон про право Антикорупційного бюро без контролю СБУ, за рішенням суду проводити прослуховування корупціонерів, це також буде зривання планів Путіна”, – вважає він.

“І коли парламент ухвалить закон про викривачів, який дозволить кожній людині чи журналісту викривати корупцію і отримувати за це винагороду з державного бюджету, – це теж буде зриванням планів Путіна”, – додав Єгор Соболєв.
…

Правда України

Шевченківський райсуд Києва прийняв рішення про накладення арешту на майновий комплекс “Гулівер”.

Про це на своїй сторінці у мережі написав генеральний прокурор Юрій Луценко.

“Сьогодні за поданням столичної прокуратури Шевченківський райсуд Києва прийняв рішення про накладення арешту на власність Поліщука (глава банку “Михайлівський” – ред.) – майновий комплекс “Гулівер””, – написав Луценко.

За словами генпрокурора, в ході розслідування розкрадання банку “Михайлівський” встановлено, що власником банку є ТОВ “Екосіпан”, 92,5% якого є власністю Поліщука.

Як відомо, кілька років тому “Ощадбанк” видав компанії “Три О”, що управляє столичним ТРЦ “Гулівер” 460 млн дол.кредиту, в той час як ринкова вартість заставного майна становила ледь половину від цієї суми.

Як повідомлялося, прокуратура Києва розраховує залучити до відповідальності власника мережі з продажу побутової техніки та електроніки “Ельдорадо” і ТОЦ Gulliver Віктора Поліщука за банкрутство банку “Михайлівський”, в якому він раніше володів 92,501% статутного капіталу.

Раніше Шевченківський райсуд Києва арештував колишнього голову правління банку “Михайлівський” Ігоря Дорошенка на два місяці з правом внесення 137,8 млн гривень застави.

У травні в банк “Михайлівський” була введена зовнішня адміністрація. Пізніше стало відомо, що за день до цього банк продав свої кредити іншим фінкомпаніям.

23 травня правління Національного банку прийняло рішення про віднесення ПАО “Банк Михайлівський” до категорії неплатоспроможних.

У липні Фонд гарантування вкладів почав ліквідацію банку.
…

Правда України

Гривня моментально відреагувала на перемогу республіканця, різко опустившись на готівковому ринку. Експерти побоюються, що це початок наступного витка девальвації, причиною якого стануть відсутність траншів від МВФ, та й загалом досить помірна економічна підтримка із Заходу.

У середу, 9 листопада, на міжбанку долар зріс незначно — лише на копійку, до 25,55–25,57 грн/$, зате на готівковому ринку валюта стрибнула відразу на 10-20 копійок, до 26,4–26,5 грн/$.

Правда, в Нацбанку вважають, що це тимчасово. «Як і у випадку з Brexit раніше, посилення турбулентності на зовнішніх ринках буде транслюватися на українську економіку через світові сировинні ринки. При цьому, на нашу думку, найбільше на результати виборів в США відреагують ціни на нафту. За нашими прогнозами, ціни на зернові, олію і метали, які є основним експортним товаром України (а отже, заводять валюту в країну. — Авт.), відреагують менш істотно», — запевнив заступник глави Нацбанку Олег Чурій.

Експерти менш оптимістичні. На думку Еріка Наймана, наприкінці року долар в Україні буде дорівнювати 30 грн. «Якщо Кабмін і НБУ не допустять дурниць, то курс може бути до 30 грн/$», — вважає він.

З ним згоден і економічний експерт Олександр Охріменко. «При хорошому розкладі долар у нас буде 30 грн. Причому спочатку буде девальвувати долар відносно євро. І вже цей фактор буде тиснути на нашу гривню», — говорить Охріменко.

Пояснюють девальваційні прогнози тим, що фінансові потоки з-за океану з перемогою Трампа істотно скоротяться. «При перемозі Трампа ми не будемо мати ні летальної зброї, ні гарантій по боргах, ні грошей МВФ. А це додаткова дірка в фінансуванні в $5-6 млрд, що на міжнародних ринках Україна навряд чи отримає. Знову загостриться питання курсу», — вважає Ерік Найман.

З тим, що нам кредитів МВФ тепер не бачити, згодні й інші експерти. «У 2017-18 роках можливість отримання траншу від Міжнародного валютного фонду скорочується в рази. І можна забути про гарантії США під наші єврооблігації. А це дуже серйозний фактор. До речі, у середу якщо ще на міжбанку курс гривні встояв, то наші єврооблігації на світових ринках почали падати», — говорить Олексій Кущ.

Також, на його думку, скоротиться і грантівська допомога Україні. «Республіканці в принципі завжди виступають за скорочення зовнішньої міжнародної допомоги. А без неї в 2019 році у нас зросте ризик дефолту. Хоча перемога Трампа — це тяжкі, але необхідні для нас ліки. Інакше кредитна модель економіки, яку зараз сповідує наша влада, призведе до ще більш важких наслідків», — говорить Кущ.

Втім, є думка, що програми від МВФ збережуться. «Можливо, скоротяться програми USAID, і є питання щодо кредитних гарантій уряду США. Але що найголовніше — зміниться підхід до оцінки наших реформ. Трамп точно не буде закривати очі на невиконання обіцянок. А під старі кредитні гарантії Україна пообіцяла структурні реформи та боротьбу з корупцією», — вважає Олег Устенко.
…

Правда України

За даними “Лабораторії Касперського”, хакери атакували сайти як мінімум п’яти банків, що входять в першу десятку фінансових інститутів Росії, в DDoS-хвилі брали участь десятки тисяч машин з 30 країн.

Хакери провели серію атак на найбільші російські банки. Про це в середу, 9 листопада, повідомило агентство РИА, з посиланням на джерело, близьке до Центробанку РФ. Пізніше в антивірусній компанії “Лабораторія Касперського” підтвердили цю новину, зазначивши, що атака, яка розпочалася 8 листопада і триває другий день, стала першою в 2016 році масштабною DDoS-хвилею, спрямованою на російські банки.

Пізніше цю інформацію підтвердили в прес-службах Сбербанку і Альфа-банку.

“Атаки організовані з ботнетів, що включають десятки тисяч машин, територіально розподілених по кількох десятках країн”, – йдеться в повідомленні прес-служби Сбербанку.

При цьому в “Лабораторії Касперського” уточнили, що в атаках брали участь комп’ютери з 30 країн, причому більше половини пристроїв перебували на території США, Індії, Тайваню та Ізраїлю. Середня тривалість кожної атаки склала близько години, найдовша тривала майже 12 годин, при цьому максимальна потужність досягала 660 тисяч запитів на секунду.

DDoS-атаки – зовнішні впливи на системи банку, які в кінцевому підсумку можуть призвести до зупинки роботи фінансової установи. Остання масштабна серія атак сталася в жовтні 2015 року, коли були атаковані вісім відомих російських банків. Всього з жовтня 2015 року по березень 2016 року Центробанк зафіксував 21 кібератаку на платіжні системи російських фінансових організацій. Шахраї намагалися викрасти з їхніх рахунків 2,87 млрд рублів.
…

Правда України

Нацбанк незадоволений великим обсягом готівкових операцій, тому обіцяє перевести платежі українців в безготівкову форму.

Зусилля Нацбанку будуть базуватися на чотирьох основних напрямках роботи: зниження попиту на готівку, популяризація безготівкових платежів, розвиток платіжної інфраструктури та зміна звичок людей», – заявила глава НБУ Валерія Гонтарева.

«За минулий рік більше половини доходів, а саме 58%, населення отримало в безготівковій формі. Але тільки 17% витрат проводилися за безгтівкою. Тому наша амбітна мета – знизити обсяг готівки в обігу з 14,3% в 2015 році до 9,5% від ВВП до 2020-го», – додала вона.

Готівкових коштів в Україні на 1 жовтня було на 312,5 млрд грн, ці гроші – на руках населення, в касах банків і підприємств сфери торгівлі та обслуговування. Частина бізнесу не хоче приймати безготівкові платежі клієнтів.

«Ми провели дослідження, яке охопило найактивніших молодих людей. Понад 90% з них мають платіжні картки. Найголовніше зростання спостерігається в інтернет-банкінгу. Частка тих, хто використовує карти тільки для зняття готівки (26% власників карт), падає. Частка готівки в платежах також постійно падає, – розповів Олександр Федоришин. – Але продукти харчування залишаються сферою готівкової торгівлі, оскільки не скрізь можна розплатитися карткою. 31% бізнесу використовує тільки кеш для оплати і відмовляється приймати карти, тоді як 34% бізнесу приймає безготівкові платежі».

Реальних дій держави із заохочення безготівкових платежів учасники ринку поки не помітили. «Індустрія продовжує відчувати відсутність підтримки з боку держави. А держава щось робить тільки для поліпшення свого іміджу, – нарікає Олександр Карпов. – З більш ніж 1 млн підприємств тільки 20% приймають безготівкові платежі»
…

Правда України

На початку листопада прокуратура міста Мюнхен почала попереднє розслідування стосовно соціальної мережі Facebook. Зокрема, до суду подали на засновника соцмережі Марка Цукерберга, директора компанії Шеріл Сенберг, а також керівника соцмережі в європейському регіоні Річарда Аллена і конкретно представника в Німеччині Єву-Марію Кіршзіпер. Основна причина позову ─ розпалювання міжнаціональної ворожнечі.

За даними місцевого видання Der Spiegel, позов подав адвокат Чань-йо Цзюнь з міста Вюрцбург. Згідно з його заявою, керівництво соціальної мережі Facebook відмовляється повною мірою модерувати контент, який може ображати почуття інших людей. Мова в основному йде про публікації, які закликають до вбивств, насильства, а також заперечення Голокосту. За словами адвоката, представники соціальної мережі не бажають видаляти більшу частину подібних записів або роблять це занадто довго.

За статистикою, Facebook і справді не звертає належної уваги на всі скарги німців: видаляється і блокується лише половина контенту, на яку надійшли «репорти». Подібне не влаштовує владу країни ─ міністр юстиції також повідомив соцмережі про необхідність більш ретельної роботи з різкими і неполіткоректними висловами в онлайні.

У компанії Facebook від детальних коментарів відмовилися, лише заявивши, що звинувачення не мають підстав: співробітники компанії приділяють таким питанням максимум уваги і в найкоротші терміни намагаються вирішити всі наявні проблеми.

Не звернули особливої уваги на позов і акціонери Facebook: їх більше хвилювало питання з подальшим зростанням фінансових показників компанії. Нагадаємо, 2 листопада Марк Цукерберг оголосив результати за третій квартал. Виторг компанії зріс на 56%, перевищивши позначку $7 млрд, а чистий прибуток взагалі підскочив на 166% і склав $2,3 млрд. Правда, як зазначив Цукерберг, у майбутньому році результати зростання будуть не такими вражаючими: ставити рекламу вже просто нема куди.

Подібні позови і звинувачення ─ не новина для соціальної мережі. Нагадаємо, ще в 2015-му ми писали про ситуацію з блокуванням українських акаунтів. Тоді президент України Петро Порошенко особисто попросив Цукерберга відкрити представництво в країні і взяти місцевих співробітників для модерації контенту. За словами президента, цим нібито займалися в російському офісі, що часто призводило до блокування нейтральних записів, а ось контент, що розпалює ненависть, залишався у вільному доступі. Заява отримала настільки серйозний резонанс, що засновник Facebook її особисто прокоментував: ніякого офісу в Росії немає, в Україні не буде, всі записи модеруються в Дубліні і проходять ретельну перевірку.

З того часу нічого особливо не змінилося. У Facebook є великий офіс підтримки в Ірландії, співробітники якого займаються розглядом скарг європейських користувачів соціальної мережі. І ті записи, які дійсно порушують правила, блокуються. Інша річ, що ця процедура має певний алгоритм: на запис необхідно поскаржитися, тільки після цього він потрапить до цензорів на вивчення. Якщо скарги немає, Facebook, швидше за все, не буде видаляти запис.

Нагадаємо, Forbes раніше вже проводив розслідування на тему образ і подальших скарг. Власний досвід показав, що всі записи в реальності отримують увагу з боку представників соціальної мережі. І, здебільшого, їх дійсно задовольняють: будь-який натяк на порушення правил суворо карається.

Тому поки що складно говорити, чи буде позов німецького адвоката задоволений. Користувачі в соціальних мережах вже пожартували, що таким чином Німеччина мстить за те, що трапилося з Volkswagen (скандал «дизельгейт») і штраф на $14 млрд до Deutsche Bank, який привів його мало не до банкрутства (десятки тисяч звільнених, складне фінансове становище).

Слід зазначити, що ситуація з модеруванням контенту ─ одна з найболючіших тем для соціальних мереж. Наприклад, у Росії сьогодні притягують до кримінальної відповідальності навіть за публікацію картинок неналежного, на думку окремих людей, змісту. А Twitter взагалі поплатився своєю популярністю за відсутність нормального цензурування контенту. Проблема образи користувачів стала однією з причин, чому багато знаменитостей припинили використовувати сервіс мікроблогів, а в самій компанії змушені були кинути величезні сили на модерацію записів.

Найбільше просунувся у боротьбі з образами сервіс Instagram. Там з’явилася функція, яка дозволяє блокувати саму появу постів, що містять певний набір слів: частину з них внесено розробниками, решту можуть додавати самі користувачі.
…

Правда України

Свою першу промову переможець на виборах президента США Дональд Трамп почав з вибачення перед аудиторією, що “змусив всіх чекати в такій складній справі”.

“Я щойно отримав дзвінок від Гілларі Клінтон. Вона привітала нас з нашою перемогою. І я хочу привітати її саму і її сім’ю з дуже тяжкою кампанією. Вона боролася дуже сильно. Клінтон добре і важко потрудилася для нашої країни.

Тепер настав час подолати відмінності. І настав час демократам і республіканцям по всій країні об’єднатися як один народ. Я дякую за честь бути президентом США, і це велика честь для нас. Я сподіваюся на вашу допомогу в об’єднанні нашої великої і чудової країни. Як я сказав раніше, це не просто передвиборча кампанія, це новий рух, який об’єднає всіх трудящих чоловіків і жінок”, – сказав Трамп.

Він сказав, що його команда збирається “відновити країну”, почавши відбудовувати інфраструктуру. При цьому, за його словами, завдяки інфраструктурним проектам можна буде створити тисячі нових робочих місць. “Я хочу сказати всьому світовому співтовариству, що незважаючи на інтереси США, ми будемо чесно співпрацювати з усіма. Ми будемо шукати спільні позиції, а не конфлікти”, – сказав Трамп.

Перед виборами екс-посол США в Україні Стівен Пайфер зазначав у коментарі, що в разі перемоги Трампа на виборах американська політика зміниться не тільки стосовно України, а й стосовно Європи і союзників по НАТО.

А експерт Адріан Каратницький в інтерв’ю сказав, що хоча президент США і має значну владу у формуванні зовнішньої політики, це не означає, що він не контрольований і може робити все, що заманеться. У Конгресі залишаються “рейганівські яструби” серед республіканців. Ймовірно, вони об’єднаються з демократами і будуть стримувати одіозного президента Трампа.
…

Правда України

Глава Мінпаливенерго Ігор Насалик не двозначно дає зрозуміти, що у відносинах між Україною і американською корпорацією Westinghouse Electric (WEС) настав, хоч і явно запізнілий, але все ж медовий місяць. Бізнес останньої критично залежить від державної ядерної політики США і Великобританії, але сама корпорація при цьому належить атомним компаніям Японії і Казахстану (83% і 10% акцій відповідно).

На початку осені український міністр провів переговори з міноритарним акціонером WEС і найбільшої в світі уранодобувної компанії НАК “Казатомпром”. Сторони домовилися створити СП з видобутку урану в Україні та Казахстані. У нашої країни є завод іонообмінних смол, без яких не можна збагачувати руду, а казахи лідирують в технологіях бесшахтного вилуговування рудних пластів. Ці потенціали вирішили об’єднати. Були й інші домовленості.

Через півтора місяці після візиту в Астану до міноритаріїв корпорації WEС, Насалик заявив про те, що його відомство розглядає галузеву програму, за якою частка цієї корпорації на ринку імпорту ядерного палива в Україну на певний термін буде доведена з нинішніх 31% до 40%. У 2014 році ринок ділили російська “Корпорація ТВЕЛ” і WEС зі співвідношенням часток 84% і 16% відповідно.

Тоді преса говорила про загрозу монополізму поставок палива, що стоїть перед Україною. Ціна цього питання за 8 місяців цього року склала $424 млн., які наш “Енергоатом” витратив на імпорт палива. Ще понад $240 млн щорічно йде на супутні паливні послуги, а саме, витрати на утримання і будівництво своїх сховищ, а також оплату вивезення відпрацьованого палива його російському виробнику.

В цілому, ризик збитків від можливої цінової змови для України становить мінімум 10% від щорічної витрати, а це близько $0,8 млрд. На імпорт палива і супутні послуги.

Саме стільки в відсотках складають середньозважені щорічні коливання світових біржових цін на первинний урановий концентрат і інші напівфабрикатні матеріали-складові палива. Але на кінцеву продукцію, з якої фабрикується паливо, взагалі ніяких світових біржових цін не існує.

Атомна промисловість – це не менш наукомістка сфера, ніж біогенетика, електроніка та аерокосмічна промисловість. Вартість кінцевої продукції, реакторів або касет зі складками палива (твелів), залежить від маси факторів і формується суто в контрактному процесі між покупцем і продавцем. Отже, щодо палива суто умоглядно існує дві загрози змови.

На рівні контрактної політики і з маніпуляцією біржовими цінами на сировину: продавці палива заявлять один рівень витрат на сировину, а реально буде інший. Але це умоглядно. А як відбувається насправді?

Суто формальна розрахункова ціна російського заводу-виготовлювача палива складає близько $300 тис. за одну збірку, але вся справа в тому, що продає товар не завод, а державна компанія-власник підприємства, тому реальна ціна кожного продажу Україні – це сувора комерційна таємниця. Приблизно такі ж ціни і комерційна політика у WEС, і у інших глобальних корпорацій, які теоретично і в далекій перспективі вважаються претендентами на частку українського ринку.

Для повноцінного розбору цінового ризику спочатку перерахуємо претендентів, тобто тих, хто зацікавлений в зниженні української загрози паливної монополізації між WEС і “ТВЕЛ”.

Перший – це канадська державна AECL, яка за підтримки Віктора Ющенка і колишнього генерал-губернатора Канади Рамсона Гнатишина безуспішно пропонувала Україні оновити АЕС реакторами Candu і паливом до них.

Другий претендент на наш ринок – це французька Areva з моделлю реактора EPR, просування яких в Україні колись безуспішно підтримувала Юлія Тимошенко.

Третій, і зараз найреальніший перспективний гравець на українському полі – це китайська General Nuclear Power Corp. (GNPC). Вона поки придивляється до України за набільш простим і надійним принципом – в 2016 році китайці вивели на ринки сусідніх з Україною країн, Румунії та Туреччини, свої реактори Hualong і паливо до них, а також реактори і паливо корпорації WEС, з якої китайці дуже міцно скооперувалася. Після такого кроку для корпорації GNPC вже абсолютно неможливо ігнорувати наш ринок. Питання тільки в тому, як їх тут приймуть, і хто буде плутатися під ногами.

Тепер розберемося безпосередньо з цінами. Ядерне паливо – це, мабуть, найбільш багатокомпонентний товар на світовому ринку. Тому з ним все дуже складно. По-перше, від його контрактної ціни можуть віднімати вартість уранових таблеток, які вироблені або з сировини компанії-виробника, або з урану країни-покупця. А можуть і не віднімати. Це “паливна” знижка №1.

По-друге, ще одним мінусом від формальної розрахункової ціни може бути вартість цирконію, магнію і спецсталі, поставлених покупцем для виготовлення корпусів паливних збірок. А можуть цей дисконт, знову-таки, і не надавати, якщо покупець свого цирконію або магнію не знайшов. Це, умовно кажучи, “корпусна” знижка №2.

Своє виробництво магнію Україна поки не відновила, а ядерного цирконію ще не почала, хоча з видобутку його руди наша країна входить в першу світову п’ятірку. Тобто, тут знижок поки не буде.

По-третє, покупець може продавати або передавати компанії-виробнику матеріали, з яких робляться неактивні, регулюючі стрижні складових касет палива. А може і не продавати. Це знижка “за стрижнями-поглиначами”, тобто спосіб економії №3.

Ядерні поглиначі – це гафній, за виробництвом якого Україна входить в першу світову десятку, і бор для теплоносія, якого в нашій країні мало, і єдиний завод залишився в Донецьку. Українські “Енергоатом” і “Ядерне паливо” гафній не виробляють, їм це не цікаво, метал-сповільнювач видобуває державна “Об’єднана ДХК”, в підсумку, механізму отримання таких знижок від РФ у Києва поки немає.

По-четверте, є кооперація, за якою покупець за ліцензією виробляє компанії-виробнику елементи палива, а саме решітки кріплення збірок в касеті, і хвостовики збірок. Наприклад, ці елементи за російською ліцензією виробляє Чехія, а Україна купила в 2011 році таку ж ліцензію, але серійний випуск так і не почала. Це, так би мовити, “коопераційна” знижка за комплектацію №4.

І по-п’яте, це найголовніший елемент плаваючої ціни – збірки палива бувають різних моделей, і з різною ефективністю роботи, як і всі інші товари машинобудування. Умовно кажучи, є моделі безбожно старі, але які бадьоро купуються, є старі і добре перевірені, і є нові – ризиковані. Перша і друга категорія товару покладають на покупця додаткові витрати, тому коштують дешевше. Нові моделі дорожчі, тому що з ними простіше. Ось і виходить, що купівля за однією ціною моделі збірки з низькою і з високою тепловіддачею – це, відповідно, відкритий штраф або відвертий бонус покупцеві. Всі ці складні “модельні” знижки – цінові поступки №5.

Вони формують ціноутворення, як і всі інші базові фактори контрактної ціни.

Тобто, єдиної поточної ціни на збірку на світовому ринку не існує. Оперувати якимись опорними цінами для України, яка на 50% залежить від атомної енергії, але навіть не має атомного агентства або міністерства, це важке завдання.

Майже неможливо, якщо реальне ціноутворення формується 5-ма ключовими факторами знижок. І це якщо не брати до уваги стандартних контрактних інструментів: умови відвантаження, кредитування та погашення боргу, а також, гарантії темпів розвитку договору.

Отже, оцінюючи ризики монополізації ринку, Україні зараз найпростіше діяти найбільш банальним способом – виходячи з кількості учасників ринку (чим більше гравців, тим менше ризик), і темпу розвитку існуючих договорів. Нагадаємо їх два, “Енергатом” / “Корпорація ТВЕЛ” і “Енероговатом” / WEС. Темпи розвитку і розширення цих контрактів, по- суті, дадуть реальну ціну питання монополізації.

У випадку з поточними і минулими контрактами “Енергоатом” / “Корпорація ТВЕЛ”, Україна має падаючий рівень знижок, і мінімальний темп розвитку контрактів. Спочатку ще з 1990-х у сторін була можливість економити на податках і не експортувати уран в РФ, а поставляти його як давальницьку сировину за умови повернення доопрацьованої продукції. Але “Росатом” і російських фіскалів податкова мінімізація не влаштувала.

З цієї та інших причин, сировинна знижка №1 в 2001-2016 роки для України істотно скоротилася. На сьогодні, частина з 600 т урану, які щорічно видобуваються нашою країною, все ж надходить в РФ, і впливає на ціну закуповуваного палива, тобто знижка №1 працює. По частині загального імпорту з Росії, працює також знижка №5, тому що росіяни поспішають просунути на наш ринок нові моделі палива, щоб не відставати від WEС.

Словом, знижки з російським імпортом працюють. Але в такій категорії ціноутворення, як плата покупця за темпи розширення і розвитку контрактів, ситуація з імпортом з РФ виглядає фатально драматичною.

Найголовніший показник темпів зростання на світовому ринку контрактів постачання АЕС паливом – це динаміка локалізації, тобто швидкість виходу країни-покупця на проект будівництва власного заводу з ліцензійного виробництва паливних збірок. Уже двічі за історію двосторонніх відносин, в 1998 і 2015 роках за явної вини російської сторони Україна зривала проекти будівництва заводу в Жовтих Водах. І ясно, що тут розвитку вже не буде.

У випадку з поточними контрактами “Енергоатом” / WEС, все виглядає більш міцно. Як і у випадку з РФ, українська сторона отримує від цього продавця знижку №1 від формальної розрахункової ціни, тому що вона повністю забезпечує виробника урановою сировиною, яку виробляє сама або закуповує за кордоном. За цим контрактом активно працює і “модельна” знижка №5.

Вона дуже активна тому, що WEС, за фактом, ексклюзивно для України створила і регулярно проводить апргрейд складного палива “змішаного завантаження”. Ця модель американського палива виробляється на дочірньому заводі WEС в Швеції, і успішно горить в реакторах російського виробництва разом з російським паливом. А головне, дає набагато більш високу тепловіддачу і час вигоряння.

У категорії умовної доплати покупця за розвиток контракту історія торгівлі України з WEС з 2014 року стала виглядати дуже оптимістичною. По-перше, американський уряд в 2000-і роки відкрито підтримав цю корпорацію, і в рамках програм військово-ядерного роззброєння, за свої гроші розвернув в Харкові на заводі “Вестрон” виробництво електронних систем управління всіма технологічними процесами АЕС.

До цього власного виробництва атомних АСУ ТП в Україні не було, була тільки російська “ліцензійнка”. Створення Україною своїх систем прискорило розширення частки американського палива на українському ринку. По-друге, корпорація WEС, яка в 1998 році програла “ТВЕЛ” тендер на будівництво заводу в Жовтих Водах, не втратила своєї наполегливості.

Після провалу чергового українсько-російського проекту, вона відновила з Києвом комерційний діалог про умови своєї участі в локалізації виробництва палива в Україні. Такий хід – явний показник виграшу WEС в ціновій конкуренції з ТВЕЛ, тому що український покупець палива при приблизно рівних цінах отримав перспективу бонусу від корпорації США, а від корпорації РФ не отримав.

Поки що, в 2015-2016 роки концерн “Ядерне Паливо України” не зміг укласти договори щодо участі в проекті заводу американців з японо-казахстанської корпорації. Але за ці роки на регіональному ринку ядерного палива відбулися істотні зміни. Туреччина на початку цієї осені ратифікувала договір з WEC і китайською CSNTC про будівництво до 2020 року майбутньої третьої за рахунком АЕС в Туреччині. Ця АЕС з чотирма американськими реакторами запрацює недалеко від Стамбула, в місті Ігнеада у Фракії.

Коли ця гігантська АЕС запрацює на повну силу, потужностей працюючого в Швеції європейського паливного заводу WEC однозначно не вистачить на всіх європейських покупців. Ринок атомного будівництва дуже довгий за часом, і тому у корпорації WEC вже сьогодні є мотив просувати Україні головний цінової бонус до покупки американських твелів – український ліцензійний паливний завод, який зможе перекрити споживання ринку і нашої країни, і можливо, частини ринку Туреччини, що формується нині ринку.

Якщо діалог України та США з цього “заводського” цінового бонусу не виконається, нічого трагічного для Києва не відбудеться. Тому що поряд з пропозиціями взяти участь в будівництві заводу американської корпорації Київ зможе прийняти пропозицію і від китайської GNPC, яка в 2015 році домовилася добудувати АЕС в сусідній Румунії за технологією канадської АECL з колись дуже цікавими для України реакторами Candu. І побудувати український паливний завод в Жовтих Водах зможуть якщо не американці, то ці партнери. Отже фатальних сценаріїв для українського паливного ринку не передбачається. Адже, врешті-решт, кінцевою метою будь-яких цінових ігор для покупця є бонуси і розширення ринкового вибору, а до цієї мети Україна повільно, але впевнено йде.
…

Правда України

До кінця 2016-го, як заявляє віце-прем’єр Геннадій Розенко, депутати повинні прийняти закон “Про енергетичну ефективність будівель”.

У документі сказано: всі будівлі за рахунок власників повинні пройти енергетичний аудит, тобто розібратися, через що будинок втрачає тепло. Проводити аудит будуть експерти.

Крім того, для окремих будівель доведеться оформити сертифікат енергетичної ефективності, а за порушення закону передбачено штраф – від 3400 до 5100 гривень.

Як сказано в документі, енергетичний аудит пройдуть всі об’єкти будівництва та вже зведені будівлі за рахунок власників. Як зазначають експерти, якісно виконаний енергоаудит в багатоповерхівці може обійтися в 9,5-13 тисяч гривень.

Вартість досліджень залежить від площі будинку і від того, яке обладнання використовує аудитор. Якість енергоаудиту дуже важливий аспект, наприклад, якщо будуть виконані всі розрахунки щодо можливих заходів, то можна брати участь у міських “грантових програмах, таких як “70/30”, звернутися в банк для отримання кредиту на енергомодернізацію або ж самостійно реалізувати запропонований енергоаудитором план утеплення.

Приблизна вартість енергоаудиту для багатоповерхівок:
до 100 квартир – 9,5 тис. гривень
до 300 квартир – 12 тис. гривень
до 350 квартир – 13 тис. гривень

Крім енергоаудиту, окремим будівлям доведеться оформити сертифікат енергоефективності: новобудовам, будівлям, які здаються в оренду як мінімум на рік, та місцям загального користування площею від 250 квадратних метрів.

Сертифікат вважається дійсним 10 років за умови, якщо за цей час будівля не буде утеплятися. Тим, хто сертифікат не отримає, доведеться заплатити штраф від 3400 до 5100 гривень. “Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію з 1 січня 2017 року”, – йдеться в законопроекті.

Як пояснює заступник голови парламентського комітету з питань будівництва, містобудування і ЖКГ Олена Бабак, енергоаудит будівель – діагноз, який необхідно отримати перед тим, як утеплювати будівлі.

“Коли ми йдемо до лікаря, ми хочемо, щоб нам перед лікуванням поставили діагноз. Також і наші будинки, щоб ми сьогодні не інвестували гроші в утеплювачі 5 см завтовшки і знищували наші будинки, ми повинні отримати діагноз енергетичного стану наших будинків від професіонала”, – пояснює Альона Бабак.
…

Правда України

Попросту кажучи, слідчі повинні були вимагати посадити топ-чиновників НБУ, серед яких цілком могли виявитися керівники нагляду часів Ігоря Соркіна, Степана Кубіва і навіть Валерії Гонтаревої.

Але! У трактуванні державних обвинувачів склад злочину інший. Вони стверджують, що за період з 2011-го по 2015 рік за участю одного лише «Meinl» з України було виведено понад 400 млрд грн. А це, погодьтеся, цілком вина банкірів – про НБУ ні слова.

За відгуками опитаних нами банкірів, прокурори не розуміють суті операцій. Або навмисно ховають провину чиновників центробанку. «Це не виведення коштів, а “малювання” нормативів ліквідності та адекватності капіталу. У теорії там міг бути і рух коштів по клієнтських рахунках (виведення капіталу, як це стверджує прокуратура. – ред.), але самі австрійці були проти таких операцій.

НБУ при реєстрації збільшення статутного капіталу банку за рахунок внеску акціонерів і надання дозволу на облік субординованого боргу в капіталі банку (Постанова НБУ № 368) закривав очі на джерела таких внесків», – каже наш співрозмовник.

400 млрд грн виведено з України 15 банків слідчі підозрюють в причетності до афери

Як би не класифікувався злочин, сума дійсно гігантська. Для порівняння: гарантований державою борг, прописаний в бюджеті на 2017 рік, становить 445 млрд грн. А сукупний обсяг активів банків, які знаходяться сьогодні на ліквідації в Фонді гарантування вкладів, кілька перевищує 500 млрд грн.

А значить, якби не існувало даної схеми, банки могли б не «лягти», а вкладникам повернули б їхні депозити. Але вона існувала довгі роки, і стала явною лише через те, що Валерія Гонтарева почала проводити «зачистку» фінансового ринку.

Якби не було цього, НБУ і банки досі зберігали б цю таємницю. Але реальний масштаб проблеми набагато більше, ніж навіть 400 млрд. Згідно з матеріалами слідства, в масштабну схему було залучено півтора десятка українських банків. Можна припустити, що список всіх клієнтів австрійського посередника набагато більше. Кореспондентські рахунки в «Meinl» мали десятки українських банків. «Це вершина айсберга. Ми так не працювали, але дуже багато хто робив», – пояснив один з банкірів.

Як це працювало? У справах фігурують три схеми, за допомогою яких відбувалоя виведення грошей. Як не дивно, вони не відрізняються складністю.

Схема №1. Банк платив за боргами офшору

Український банк відкривав кореспондентський рахунок у свого люксембурзького, швейцарського або австрійського колеги – такого, наприклад, як «Meinl Bank AG». На нього переводилися значні валютні кошти. Надалі під заставу цих сум банк видавав кредити офшорним компаніям. Згодом офшор зобов’язання по поверненню коштів не виконував. Це давало право закордонному банку списати гроші з коррахунку українського банку на свою користь.

Банківський нагляд НБУ бачив ці операції. Не міг не бачити – чому, ми пояснюємо нижче. Тим не менше, вони проходили безкарно. Можна пояснити халатністю або бардаком в НБУ, якби не промислові масштаби, в яких використовувалася дана схема. Український банк списував цей платіж на збитки. Попросту, гасив кредит за рахунок вкладів своїх клієнтів. Якщо кількість подібних операцій не зашкалювала, то банк міг працювати роками. Головне – домовитися з наглядом НБУ, щоб той закривав очі на систематичний відтік грошей.

Якщо ж операції перевищували розумну міру, вони призводили до визнання банку неплатоспроможним.

Незважаючи на порушені кримінальні справи, досі невідомо жодного випадку, коли колишній власник банку поніс би покарання за навмисне «вимивання» коштів. Але в цілому, олігархи залишаються безкарними.

Більш того, їм вдається вивести свої гроші з банку напередодні банкрутства. НБУ, який зобов’язаний ставити перепони, дивним чином «не бачить» сумнівних операцій. Якби банківський нагляд працював коректно, він відстежував би подібні операції і визнавав поповнення недійсним. Але, судячи з того, що впритул за ці махінації правоохоронці взялися тільки в 2015 році, регулятор на них систематично закривав очі.

Лише з 1 квітня 2016 року НБУ офіційно заборонив поповнювати капітал і вести інші операції через «Meinl AG» та ще кілька закордонних банків. Виходить, що до цього схема могла працювати – в тому числі, при колишньому главі НБУ Степані Кубіві і за нинішньої керівниці відомства Валерії Гонтаревої.

Схема №2. Банк фіктивно збільшував статутний фонд через офшор.

За словами наших джерел, такою була основна схема, якою користувалися українські банки.

«Це не виведення коштів, а “малювання” нормативів ліквідності і достатності капіталу (ретушування нормативів Н4/Н5). У теорії там міг бути і рух коштів по клієнтських рахунках (виведення капіталу, як це стверджує прокуратура. – R °), але самі австрійці були проти таких операцій», – говорить наше джерело.

За словами банкірів, найчастіше саме співробітники НБУ (мабуть, не безоплатно) направляли акціонерів і топ-менеджмент банків до агентів австрійського банку в Україні як до способу вирішення проблем щодо докапіталізації і ліквідності.

Алгоритм дій ідентичний першій схемі – до моменту передачі коштів під виглядом кредиту офшорним компаніям. Тільки в другій схемі замість того, щоб просто залишити гроші собі, офшор інвестував їх в український банк. Відбувалася процедура поповнення статутного фонду, який зазвичай становить основу капіталу будь-якого банку.

По суті, капіталізація відбувалася за рахунок грошей банку.

Збитки банку-банкрута доводиться відшкодовувати державі в особі Фонду гарантування вкладів. Він, в свою чергу, залучає для виплат кредити від Мінфіну, під відсотки. Мінфін відволікає ці гроші від виплати пенсій або ремонту доріг.

Паралельно ведеться судова робота, яка, схоже, нічим не закінчується. За інформацією Фонду гарантування, сума неповернення коштів з коррахунків банків, задіяних в схемі, склала $746,5 млн і €59 млн. Це лише частина тих самих 400 млрд грн.

Схема №3. Банк отримував «липовий» субординований кредит від офшору.

Це теж варіативне продовження першої схеми. Українські власники розміщували гроші на кореспондентському рахунку в якомусь закордонному банку.

Під заставу цих грошей той видавав субординований кредит, який законодавство України дозволяє враховувати як капітал. За правилами, субкредит неможливо вимагати погасити достроково. А значить, він залишається в банку на кілька років.

Насправді, вимоги банківського нагляду не дотримувалися. НБУ визнавав поповнення капіталу, після чого гроші з тією ж легкістю залишали український банк. Нагляд закривав на це очі, і капітал українського банку вважався все ще поповненим. Хоча насправді в банку грошей вже не було.

Варто також відзначити, що Нацбанк не міг не бачити цих схем. Поповнення капіталу за законом обов’язково відбувається з відома регулятора.

Порушення «вилізли» лише тоді, коли маса українських банків стала банкрутами. Виявлялося, що грошей в їхньому капіталі немає – вони списані на користь якихось офшорних компаній.

Всім трьом схемам протегували співробітники НБУ, які зобов’язані були запобігати подібним операціям. На це вказують відразу кілька логічних фактів.

Факт перший. Згідно з вимогами постанови № 343 (яка діяла в той період) Нацбанк проводив обов’язкову реєстрацію кореспондентських рахунків. До реєстрації будь-які операції за рахунками були неможливі.

Цікаво, що на той момент Meinl вже фігурував в скандалах, пов’язаних з розкраданням і «відмиванням» коштів в Австрії, а також back-to-back схемами в Росії (коли банк кредитує під заставу грошей на офшорних рахунках клієнтів).

Але НБУ продовжував реєструвати в ньому коррахунки. Тим самим регулятор банківського ринку створював умови для виведення коштів.

Факт другий. Центробанк з 1990-х отримує від банків масу звітності. В тому числі, щодня, кожні 10 днів і кожен місяць. Наприклад, постанова НБУ № 124 регламентує надання.

Маючи цю звітність, НБУ напевно володів інформацією про всі потоки і суми, розміщені в «ризикових» іноземних банках-кореспондентах.

Так, банки хитрили. Вони «малювали», що на коррахунках в Австрії є великі суми. Хоча насправді цих грошей там вже не було. Вони були списані по одній з вищевказаних схем. Але НБУ не поставив жодного запитання.

Важко собі уявити, що повз увагу інспекторів і нагляду пройшли величезні по відношенню до решти балансу суми валюти, розміщення в Meinl. Тим більше, що через ці банки не проводилися зовнішньоекономічні платежі клієнтів. Значить, логічним є запитання: а що мільйони доларів роблять на рахунках без руху?

Також очевидно, що НБУ не міг не помітити два одночасних процеси. Перший – зростання залишків на рахунку в австрійському банку. Другий – внески в статутний капітал і субординований борг українських банків.

Якщо він як регулятор дозволяв ризиковим операціям відбуватися, то свідомо. Нескладно припустити, що співробітники нагляду отримували винагороду. Найбільш парадоксальне, що зловмисники примудрилися виводити не тільки кошти вкладників, а й рефінансування Нацбанку. І ось, нарешті, головний факт, який наводить на думку про свідому участь співробітників НБУ в описаних схемах.

За звітністю НБУ бачив, що на коррахунках в австрійському банку лежать величезні суми валюти. Але «чомусь раптом» регулятор ніколи не вимагав від банків використовувати цю валюту. Навіть коли Нацбанк видавав банку рефінансування для розрахунку з вкладниками, навіть коли визнавав банк банкрутом.
…

Правда України

Кабінет міністрів України ввів можливість оплати в розстрочку житлово-комунальних послуг громадянами, які не отримують житлові субсидії.

Згідно з постановою №744 від 19 жовтня, розстрочка на оплату послуги з централізованого опалення надається на підставі заяви споживача, що не має субсидії на весь опалювальний період, з місяця заяви споживача.

Щомісяця компанія, яка надає послуги з опалення протягом опалювального періоду нараховує 50% плати за послугу з централізованого опалення, а сума несплачених 50% нараховується споживачеві протягом міжопалювального періоду щомісяця рівними частинами з травня по вересень включно.

Розрахунок і розподіл рівними частинами протягом кожного місяця міжопалювального періоду суми неоплачених 50% здійснюється виконавцем послуги опалення.

Кабмін також затвердив форму заяви на отримання розстрочки.
…

Правда України

Національний банк не відкидає націоналізацію Приватбанку при невиконанні плану докапіталізації.

Про це повідомив заступник глави НБУ Дмитро Сологуб.

“Ми завжди заявляли, що якщо банк не виконує програму докапіталізації або акціонери не можуть її виконати, є два шляхи: для несистемно важливих – це відповідно неплатоспроможність, для системно важливих – націоналізація”, – сказав він.

В даний час в Україні всього три системно важливі банки: державні Ощадбанк і Укрексімбанк і недержавний Приватбанк.

У серпні Приватбанк вирішив збільшити статутний фонд на 12%, або на 2,583 млрд гривень до 21,26 млрд гривень.

Сологуб також процитував заступника глави НБУ Катерину Рожкову, яка в п’ятницю 21 жовтня повідомила, що зараз НБУ проводить верифікацію програм докапіталізації.

Раніше в ЗМІ з’явилася інформація, що уряд найближчим часом ухвалить рішення про націоналізацію Приватбанку.

В Приватбанку цю інформацію спростували, назвавши її фейком.

2015 рік банк закінчив з прибутком 216 млн гривень, а у 1 півріччі прибуток банку склав 530,9 млн гривень.

41,66% акцій Приватбанку належать бізнесмену Ігорю Коломойському, 33,2525% – бізнесмену Геннадію Боголюбову.

За даними НБУ, на 1 липня за розміром активів банк займав 1-е місце (268,9 млрд гривень) серед 101 діючого банку.
…

Правда України

Державна архітектурно-будівельна інспекція України (Держархбудінспекція) з початку року провела понад 18 тис. перевірок дотримання забудовниками містобудівного законодавства, за результатами яких виявила порушення на 5,8 тис. об’єктів, що на 20% більше, ніж за аналогічний період минулого року, повідомила прес-служба відомства.

«У січні-вересні 2016 року Держархбудінспекція здійснила понад 18 тис. планових та позапланових перевірок об’єктів будівництва та на 5,8 тис. об’єктів виявила порушення містобудівного законодавства, що на 20% більше, ніж за аналогічний період минулого року. Таким чином, третина будівництв в Україні велася з порушеннями. Порушники оштрафовані на загальну суму 205,8 млн грн», – йдеться в повідомленні.

Також повідомляється, що Держархбудінспекція за 9 місяців 2016 року видала 3,8 тис. ліцензій на здійснення господарської діяльності у сфері будівництва, що на 31% більше, ніж за аналогічний період минулого року. Найбільшу кількість ліцензій видано в Києві – 1,3 тис., у Дніпропетровській області – 423 і в Київській області – 359.

Державна архітектурно-будівельна інспекція була створена за указом президента України в 2011 році. Здійснює державний контроль за дотриманням будівельних норм і стандартів будівництва та експлуатації житлових будинків, виконанням ліцензійних умов суб’єктами господарювання, що здійснюють роботи по створенню об’єктів архітектури, контролює виконання розпоряджень про усунення порушень законодавства у сферах містобудівної документації та будівельних норм, а також стандартів і правил у сфері житлово-комунального господарства.
…

Правда України

Один з найбільших в Україні банків за обсягом активів UniCredit Bank («Укрсоцбанк») в січні-вересні 2016 року отримав 2,195 млрд грн збитку, що у 7,3 рази більше збитку за аналогічний період минулого року в сумі 299,317 млн грн.

Як повідомив банк у звітності в системі розкриття інформації Нацкомісії з цінних паперів та фондового ринку, з початку року його активи знизилися на 7,9% – до 49,915 млрд грн, зобов’язання – на 25,5%, до 30,143 млрд грн, у той час як власний капітал зріс на 43,9% – до 19,772 млрд грн.

Раніше банк повідомляв, що за 2015 рік, за попередніми даними, отримав 3,225 млрд грн збитку, що на 154,056 млн грн, або на 4,6%, що нижче показника за попередній рік.

UniCredit Bank – об’єднана структура, утворена в результаті злиття дочірніх банків UniCredit Group в Україні, «Унікредит Банку» і «Укрсоцбанку». У грудні 2013 року було завершено процес інтеграції банків, і об’єднаний банк продовжує роботу під назвою UniCredit Bank.

12 жовтня Національний банк України погодив бенефіціарам «Альфа-Груп» придбання через компанію ABH Holdings S.A. істотної участі в капіталі «Укрсоцбанку» в результаті придбання його акцій.

Холдинг ABH Holdings S.A. (Люксембург) в Україні представлений дочірнім банком «Альфа-Банк», одним з найбільших банків України за обсягом активів.

Холдинг ABH Holdings S.A. підписав угоду з італійською банківською групою UniCredit Group про купівлю 100% акцій «Укрсоцбанку» в січні цього року, закриття операції очікується в цьому році. В кінці лютого UniCredit Bank повідомив, що за підсумками проведеного стрес-тестування та в рамках узгодженого з Національним банком України плану збільшить капітал на 10,645 млрд грн, у тому числі в квітні банк поповнив капітал на 3,8 млрд грн, у червні – на 5,2 млрд грн.
…

Правда України