Брехливі ляшківці, всупереч власним заявам, не здали свої диппаспорти

brehlo-liashko

Члени фракції Радикальної партії, всупереч власним заявам, не тільки не відмовилися від дипломатичних паспортів, а навіть не виконують вимоги здавати їх після службових закордонних поїздок на зберігання в МЗС.

Про це йдеться у відповіді МЗС на наш запит.

Як пояснили у відомстві, відповідно до закону, на МЗС покладено функції щодо організації роботи з оформлення, видачі, обміну, повернення державі, зберігання та знищення дипломатичних паспортів України.

“Дипломатичний паспорт видається народному депутату України на строк виїзду у службове відрядження за кордон і підлягає поверненню на зберігання МЗС України протягом десяти днів після закінчення строку, на який його було видано. Станом на 23 листопада ц. р. від Апарату Верховної Ради на зберігання до МЗС не надходили дипломатичні паспорти 19 з 21 вказаних у зверненні народних депутатів фракції ВРУ “Радикальна партія”, – йдеться у повідомленні МЗС.

У відомстві відмовилися назвати імена двох депутатів, які здали паспорти.

Як відомо, Ляшко під час виступу в парламенті 16 листопада заявив про готовність відмовитися від дипломатичного паспорта і закликав усіх народних депутатів, поки немає безвізового режиму, “здати кожен свій дипломатичний паспорт так, як це роблять депутати від фракції Радикальної партії”.

Раніше у цій новині повідомлялося, що свій паспорт не здав, у тому числі, Ляшко. Однак існує ймовірність, що він присутній серед тих двох депутатів від Радикальної партії, які свій паспорт здали. Сам депутат на своїй сторінці у Facebook наполягає, що зробив це.

Правда України

$1*/ mo hosting! Get going with us!

Мораторій на продаж сільськогосподарської землі – це добро чи зло

moratoriy-zemlia

Загальний економічний ефект створення лібералізованого ринку за оцінкою організації EasyBusiness — близько 100 мільярдів доларів упродовж наступних десяти років після запуску ринку.

Недавно президент поставив свій підпис під законом, що продовжує мораторій на продаж земель сільськогосподарського призначення ще на рік — до 1 січня 2018 року.

Трактувати такий вчинок можна двояко: як вияв виваженості в ухваленні складного рішення або ж як подальше заморожування ринку землі.

Хто гальмує, а хто підганяє земельний віз і що робити далі в умовах продовжених обмежень?

У 2001 році мораторій ухвалювали, щоб він діяв тимчасово — “до врегулювання порядку реалізації прав громадян і юридичних осіб на земельну частку”. Минуло більше 15 років, а формулювання залишилися все тими ж.

Офіційне інтернет-представництво президента дублює і деталізує цитати п’ятнадцятирічної давності: “Реалізація закону дозволить забезпечити формування належного нормативно-правового забезпечення та встановлення чіткого правового механізму функціонування ринку земель сільськогосподарського призначення”.

Основним посланням наведених цитат є спільне бачення, що його втілять у нормативно-правовій базі, глобальна візія розвитку ринку землі. Проте спільне бачення й глобальні візії, як НЛО: усі про них говорять, але ніхто не бачив. Важливіше у справі спільного планування — не тільки його мати, а й виконувати.

Не затягувати розроблення на п’ятнадцять років і не ховатися за сторінками ефемерного проекту. Глобальні візії без реалізації — це лише папірці, задекларовані й підтверджені лише порожніми обіцянками і пущеними на вітер словами.

В історії вже був прецедент, коли Центральна рада на чолі з Михайлом Грушевським зволікала із земельною реформою. Більшовики скористалися такою нерішучістю й ухвалили популістський декрет про землю, де на папері роздали її всім.

Історик Владислав Верстюк переконаний, що Ленін, на відміну від Центральної ради, і не думав шукати ефективних заходів для збереження сільського господарства, його не цікавили інтереси селянства, для нього важливим було використати деструктивну енергію для розвалу старого світу.

Більшовики тоді, на жаль, перемогли, а українцям доводиться мати справу з їхньою архаїкою — земельним соціалістичним спадком. Чи варто знову дослухатися до популістських гасел?

Глобальна візія, що частенько є ґрунтовним виправданням консервації ринку, насправді не є цілісною, а розбивається на кілька уламків.

Профільний комітет Верховної Ради з питань аграрної політики та земельних відносин, Міністерство аграрної політики та продовольства, Держгеокадастр — ось головні гравці в реалізації законодавчих ініціатив щодо земельних відносин. Вони немов вийшли із байок Глібова, бо тягнуть земельний віз, як лебідь, рак і щука — хто вгору, хто у воду, а хто опирається.

Крім того, що в кожного з них власне бачення проблеми, всередині установ теж нема злагодженості. До прикладу, Мінагрополітики припускає поетапний запуск ринку або його впровадження у форматі продажу прав оренди.

Які ідеї витають у повітрі? Як може розвиватися ринок землі? Які сценарії пропонує кожна структура?

Ідеї продовження мораторію ще на десять років озвучують народні депутати, зокрема й ті, що входять до складу профільного комітету.

Наприклад, показовими є міркування Миколи Кучера, який спирається на економічні тенденції: “Ми не готові до купівлі-продажу землі у цій економічній ситуації. Це буде — рано чи пізно, можливо, через п’ять років, а може, через десять”.

Сценарій під умовною назвою “Залишити все, як є” пропонує умовну стабільність для великих агрохолдингів. Однак він поглиблюватиме як юридичний аспект проблеми — неможливість власників розпоряджатися землею, так і економічні ризики — виснаження ґрунтів, інвестиційну непривабливість галузі, низькі орендні ставки.

Якщо уявити далеке майбутнє з мораторієм, там буде аж ніяк не орендний рай.

Продовження мораторію на рік, остаточно реалізоване 297 голосами депутатів та президентським підписом, є пом’якшеною версією попереднього сценарію, проте з меншою ймовірністю консервування галузі.

Член профільного комітету Олег Кулініч ще до продовження мораторію був упевнений у його безумовності: “Наразі це об’єктивна реальність, від якої нікуди не дінешся”.

Сценарій дає час на переформатування правової бази, про що вели мову президент, прем’єр-міністр та спікер, а також шанси на ухвалення розроблених компромісних законопроектів. Однак у ньому є вагомі “але”.

Перше із них — сценарій живить міфи, що для скасування мораторію необхідні суттєві зміни до законодавства, проте насправді їх варто імплементувати для прозорого функціонування ринку.

Друге “але” — чи готові ініціатори змін відмовитися від бурхливих дискусій, дійти згоди й розробляти врешті компромісні законопроекти.

Третє — чи вистачить у них часу встигнути реалізувати свої амбітні плани.

Четверте “але” сформулював перший заступник міністра агрополітики Максим Мартинюк.

На його думку, агрохолдинги можуть використати цей час для перегрупування активів або переукладання договорів, щоб вивести земельний банк з обігу після запуску ринку, або ж застосувати інтенсивні технології, щоб максимізувати прибутки до створення ринку і в такий спосіб погіршити стан ґрунтів.

Щоправда, найважливіше запитання у сценарії до його тимчасовості: чи затягнеться річний мораторій всього на рік?

Поетапний запуск ринку готує Держгеокадастр. Для цього вже розробили законопроект “Про обіг земель сільськогосподарського призначення” та інтерактивну публічну кадастрову карту України з окремою опцією “Розпорядження сільськогосподарськими землями”.

Очевидною перевагою є створення власне ринку, не квазіринку, не ефемерного ринку, не ринку оренди з обмеженими можливостями реалізації законних прав власників.

Максим Мартинюк, який свого часу очолював Держгеокадастр, прогнозує, що упродовж перших трьох років ціна на земельні ділянки зросте приблизно на чверть, натомість урожайність за два роки — на третину.

Локальні ціни регулюватимуться на відкритих електронних аукціонах. З ринком нарешті повноцінно розвиватиметься мале і середнє фермерство, воно матиме переваги мобільності порівняно з агрохолдингами.

У запуску насторожує його поетапність. Спершу продаватимуть землі державної та комунальної власності, а через два роки перейдуть до приватних ділянок. З одного боку, така послідовність дозволить скоригувати процедуру, проте з іншого — знову затримуватиме реалізацію прав власників.

У земельних справах зможуть працювати ринкові перекупники, що спекулюватимуть ділянками, а ініціатори змін замість розробки та втілення державних програм з підтримки малих та середніх фермерів сконцентруються на коригуванні процедури, яку можна вважати регуляторною. Ринок все ж таки мусить бути вільним.

На противагу пропозиціям Держгеокадастру, Мінагрополітики має альтернативний сценарій і женеться за власними ідеями: запускати ринок у форматі продажу прав оренди.

Механізм полягає в тому, що власники залишатимуться незмінними, а орендарі використовуватимуть власні угоди для продажу. Таке право може стати новим видом банківської застави й допоможе залучити інвестиції у сільське господарство, що, відповідно, спричинить незначне зростання податкових надходжень.

Щоправда, банки мовчать щодо перспектив так само, як досі не реагували на можливість запуску ринку.

Продаж прав оренди ще більше ускладнить і без того складну ситуацію, посилить описаний в першому сценарії орендний “рай”, а у власників від їхньої власності залишиться лише назва.

Продовження мораторію на довгий строк супроводжується не тільки орендними угодами, а й механізмом емфітевзису. Умовно він означає ту саму оренду, проте гнучкішу й укладену не на кілька, а на десятки років або ж безстроково.

Емфітевзис можна відчужувати, тож на практиці договір подекуди означає прихований продаж, адже грошові вливання можуть бути разовими — на етапі укладання. Розмір плати регулюється умовами договору, на відміну від орендних ставок, контрольованих законодавством.

Великі гравці, ймовірно, застосують інструмент для реалізації сценарію “залишити все, як”, тим паче, що практика укладання таких угод вже існує.

Навіть якщо ринок запустять, то землевласники будуть зв’язані правовою кабалою прописаних обов’язків, хоч угода нібито гарантує власнику земельної ділянки переважне право на придбання права емфітевзису, тобто його припинення.

Умовно кажучи, вільний ринок пройде повз їхні ділянки, агрохолдинги ж отримають у користування землі за фіксованою ціною ще на десятки років.

Якщо порівнювати механізм продажу прав оренди та емфітевзис, то чіткої різниці нема. Видається, що це або дублювання, або не зовсім конституційна ініціатива, що може змінити режим чинних договорів.

Як показує аналіз, всі попередні сценарії мають свої хиби. Якщо міркувати з використанням винятково економічних категорій, то продовження мораторію матиме нульовий ефект для економіки.

За даними Мінагрополітики впровадження обігу прав оренди або використання інструменту емфітевзису прогнозовано принесе близько 33 млрд дол, поетапний запуск — удвічі більше.

Натомість, загальний економічний ефект створення лібералізованого ринку за оцінкою організації EasyBusiness — близько 100 млрд дол упродовж наступних десяти років після запуску ринку.

Усі сценарії, окрім відкритого, нівелюють правовий аспект та порушення конституційних прав землевласників.

Міжнародний аспект скасування мораторію оповитий міфами: мовляв, ціни будуть страшенно низькими, а всю землю скуплять чи вивезуть іноземці. Ці фантоми переслідують українців, затьмарюють їм розум і провокують вирішувати за інших. Землевласники обурюються: “А чому хтось має вирішувати за мене?”.

Видається, що ухвалений закон не має реального впливу на ситуацію і є інертним бюрократичним рухом, адже мораторій за своєю юридичною природою безстроковий.

Щоб земельний віз не стояв на роздоріжжі, як упродовж останніх 15 років, потрібно обстоювати ідею вільного ринку.

Якщо штовхати його об’єднаними зусиллями, він неодмінно прибуде в пункт призначення — країну, де ані на права людини, ані на аграрний сектор не накладатимуть мораторій.

Правда України

$1*/ mo hosting! Get going with us!

Столичного жителя постійно мучить спокуса пожити сільським життям

zamiske-zhytlo

Добре там, де нас немає. І загартований сільський житель з глибинки спрямовується в столицю, переборюючи чималі труднощі, а розпещеного столичного жителя постійно мучить спокуса вибратися з перевантаженого людьми і машинами мегаполісу. Про те, як поживає ринок заміської нерухомості в околицях Києва, нам розповіли Віктор Коваленко, Сергій Костецький і Андрій Кошиль.

З одного боку, ситуація з приміськими новобудовами не може не радувати споживача. Пропозиція цікавих, вдало розташованих і комфортно облаштованих об’єктів зростає, а ціни на них продовжують знижуватися. Наприклад, на порталі представлено 273 новобудови Київської області, в яких зараз пропонуються квартири. А що стосується здешевлення, то немислима колись ціна 350 доларів за квадратний метр вже виглядає майже звично — на ринку можна знайти і дешевші пропозиції.

Наприклад, в облаштованому, зеленому і красивому місті Буча (15 хвилин маршруткою до ст. м “Академмістечко”) можна купити квартиру за 9 тис. грн за кв. м. Правда, за цією ціною йдуть тільки трикімнатні і тільки в будинку, який обіцяють закінчити в II кварталі 2017 р. Хочете дешевше? 8414 грн коштує 1 кв. м великих квартир у с. Білогородка (теж маршруткою до ст. м. “Житомирська”) — в секції, яка повинна бути здана в І кварталі наступного року. Щоб ще знизити ціну, потрібно йти далі — або географічно від Києва, або за часом здачі. Наприклад, в м. Ірпінь (до метро “Академмістечко” можна доїхати громадським транспортом) є квартири по 8300 грн за 1 кв. м. Але здачі будинку доведеться чекати аж до ІІ кварталу 2018 р. Від’їжджаємо трохи далі, в сел. Ворзель: тут є квартири від 7700 грн за “квадрат” (здача запланована на І квартал 2018 р.). А якщо нам це дорого, то по тій же лінії приміської електрички їдемо до смт Немішаєве. Звідси до Києва добиратися вже не так комфортно, все-таки більше 30 км, зате і ціна квадратного метра в будинку, який обіцяють здати в IV кварталі 2018 р. — всього 7500 грн.

Втім, не треба думати, що всі заміські квартири настільки недорогі. Під Києвом є новобудови і дорожче — 16 тис. грн за “квадрат”. В цілому ж складається враження, що основна частина пропозицій квартир потрапляє в діапазон 9,5-13 тис. грн за 1 кв. м.

Але низькі ціни — це тільки одна сторона медалі. З іншого боку, попит на житло продовжує залишатися дуже низьким. “Активність ринку в сегменті новобудов знизилася, — говорить Віктор Коваленко. — Через викриття будівельних афер і публікацій про велике число ошуканих “інвесторів” люди вже бояться вкладати на ранніх етапах будівництва, а тільки в готові або майже готові будинки”. У недовіри покупців є серйозні підстави. І вони якраз побічно пов’язані, в тому числі і з низькими цінами. “Забудовники часто-густо продають квартири нижче собівартості, — розповідає Сергій Костецький. — Просто у них немає виходу. Банківське фінансування у будівельній галузі зараз практично відсутнє, великі інвестори в цей ринок теж не вкладають своїх коштів бракує… Виходить, що треба будувати за рахунок покупців. Для цього продають за максимально низькими цінами — лише б отримати якісь гроші на найближчі роботи”. Тож це — привабливий період, коли житло можна купити практично за собівартістю. Але при купівлі потрібно бути дуже обережним.

Крім близькості до природи та інших пасторальних спокус, у народу сьогодні з’явився ще один стимул до переселення в приватні будинки в передмістях. “Це пов’язано ще і з тим, що дуже швидко зростають комунальні платежі, і, відповідно, вартість проживання в квартирі сьогодні може бути значно вищою, ніж проживання у власному будинку”, — вважає Андрій Кошиль. Але з огляду на загальну економічну ситуацію, брак коштів у населення і фактичну відсутність іпотечного кредитування відчутного пожвавлення на ринку готових будинків не вийшло.

При цьому ціни на будинки практично припинили знижуватися. За рік в середньому по області доларова ціна квадратного метра впала всього на 3% — до $598. Найдорожчими сьогодні є Обухівський ($913 за кв. м) та Києво-Святошинський ($872 за “квадрат”) райони. Навіть помітне збільшення пропозиції не призвело до обвалу цін. За словами Сергія Костецького, далі знижуватися просто вже нікуди, більше того, квадратний метр в сучасному і дійсно якісно побудованому котеджі як коштував від тисячі доларів, так коштує і зараз. Відносно невелика середня ціна визначається переважанням на ринку старого житла, часто не відповідає сучасним стандартам комфорту та енергозбереження.

Втім, серед усієї цієї маси пропозицій можна відшукати і цілком пристойні за відносно невисокою ціною. Наприклад, візьмемо один з найдорожчих напрямків — Житомирську трасу. В 23 км від Києва тут пропонується сучасний теплий котедж з хорошим плануванням площею 170 кв. м за $108 тис., тобто виходить $635 за “квадрат”. Якщо цей будинок здається маленьким і задорогим і ви згодні жити подалі від столиці, то до ваших послуг безліч варіантів. Наприклад, погодитеся жити в 45 км від Києва, поруч з лісом та озером, недалеко від Київського моря? Тут пропонують будинок з усіма зручностями площею 210 кв. м (не рахуючи тераси у 42 кв. м) за $58 тис. тобто за $276 кв. м. І ділянку пристойну — 12 соток. Звідки така низька ціна? Можливо, звідти, що будинок збудований за дешевою каркасною технологією — вона зараз стає у нас все більш популярною.

Цього року сегмент котеджних містечок порадував небувалою (за останні роки, звичайно) активністю. “З початку року в Київській області з’явилося 44 нові об’єкти, — розповідає Віктор Коваленко. — Найбільше в Києво-Святошинському районі, — 21. Тепер там всього 140 містечок. В інших районах — по 2-3”.

Здебільшого йдеться не про класичні котеджні містечка з 50-60, а то і сотнями будинків з власною інфраструктурою у вигляді магазинів, спортзалів тощо, що дозволяє мешканцям комфортно себе почувати і в ізоляції від зовнішнього світу. “Це в основному дуже невеликі проекти, починаючи від 12-16 таунхаусів або від 8 котеджів, — уточнює Віктор Коваленко. — Видно слід приватних інвесторів, у яких є невеликі ділянки, на яких вони переважно будують таунхауси”. Зустрічаються також дуплекси, тобто спарені будинки. І у відносній меншості — традиційні котеджі. Зрозуміло, що традиційною для котеджних містечок інфраструктури у новачків немає і в помині. Зате на відміну від старих містечок, що будувалися осторонь від населених пунктів, нові часто знаходять собі місце прямо в селах і селищах. Тож їхні мешканці можуть використовувати інфраструктуру населеного пункту.

Серед будівель, за словами Коваленка, переважає каркасна технологія, що дозволяє пропонувати досить комфортні помешкання за $15-30 тис. за будинок. Популярні також будинки з газобетону — завдяки простоті й дешевизні будівництва. В середньому вартість квадратного метра в котеджному містечку знизилася з початку року на 800 грн — з 17 069 грн до 16 266. Найбільше впали ціни у Вишгородському районі — було 24 065 грн за кв. м, стало — 20 700 грн. “Там, де будинки були дорогі, продажі не йдуть, і забудовники змушені сильніше знижувати ціни”, — пояснює Коваленко.

З одного боку, як каже Андрій Кошиль, здоровою ситуацію на ринку землі не назвеш. З іншого — за твердженням Сергій Костецького — серед усіх ринків, що лежать на дні, саме ринок землі ворушиться найпомітніше. “Це єдиний сегмент, на якому зростає кількість угод”, — стверджує Костецький.

Справа в тому, що, розчарувавшись в ідеї придбання квартири в новобудові і не маючи коштів для придбання гарного будинку, багато людей ідуть альтернативним шляхом. “Чому б людині не купити відносно недорого ділянку землі і не поспішаючи, відповідно до своїх можливостей, поступово не побудувати будинок? — говорить Сергій Костецький. — При цьому вона ні до кого не прив’язана, ні від кого не залежить, ніхто її по-крупному підвести не може… І вже точно гроші не “згорять”, як це може бути з вкладами в банку або за невдалу купівлю квартири”. А також немає ніяких сумнівів, що коли економічна ситуація в країні піде на лад, почне зростати і вартість земельних ділянок. Тож це практично безпрограшна інвестиція, якщо дивитися в довгостроковій перспективі.

“Люди шукають варіанти купівлі землі і дешевого будівництва, — підтверджує Андрій Кошиль. — Це досить актуальна тема. Благо, продавці нарешті відчули глибину кризи і почали знижувати ціни на землю. Якщо раніше всі відштовхувалися від витрат на отримання землі, зміну призначення тощо, то сьогодні продавці вже розуміють, що неможливо орієнтуватися на 2007-2008 роки”. В результаті навіть у столиці можна знайти землю від $1,5—2 тис. за сотку. А якщо йти в область, то там ще дешевше. Середня ціна сотки в області — $1810 (рік тому $1852). Але навіть і ціна майже в $2700, як середня в Києво-Святошинському районі, не може бути нездоланною перешкодою. “Не так важлива ціна сотки, скільки те, скільки треба віддати за об’єкт, — каже Андрій Кошиль. — Буває, що в хорошому місці беруть буквально пару соток і платять умовно по дві з гаком тисячі за сотку. І отримують місце, де можна поставити невеликий будинок, аналог квартири. І це масова ситуація”.

Правда України

$1*/ mo hosting! Get going with us!

Як живуть українські ІТ-фахівці в польському Кракові

krakiv-it

Ми продовжуємо серію інтерв’ю про те, як живуть українські ІТ-фахівці за кордоном. На цей раз ми поговорили з Ольгою Гуйван, яка понад рік тому переїхала з чоловіком до Кракова. Ольга присвятила себе тестуванню. За її плечима шість років роботи.

– Чому вирішили переїхати саме в Польщу?

– Ми з чоловіком переїжджали з особистих причин: збиралися заводити дитину. Тому їхали не для збільшення своїх доходів, а через гарну медицину. У нас були чисто побутові завдання.

– Ви переїжджали по певній програмі?

– Найпопулярніша схема переїзду в Польщу – коли один з членів сім’ї, влаштовується на роботу через міжнародну компанію, що працює в Україні. Мій чоловік виїхав два роки тому. Ці компанії найбільші «постачальники» українців до Польщі. Тільки за два роки одна з них релокувала близько 2-2,5 тисячі людей. Цю цифру можна множити на три, тому що люди виїжджали з сім’ями. У Кракові, де проживає 800 тисяч чоловік, напевно, 50 тисяч українців.

– Які ще є варіанти переїзду в Польщу?

– Можна шукати роботу в польських або міжнародних компаніях. Але тут є два важливих моменти. Вони не будуть оформляти вам документи, все доведеться робити самим. Тільки якщо компанія буде сильно в вас зацікавлена, вона допоможе з оформленням. Більш того, будь-яка польська фірма буде вимагати від вас дуже хорошого знання польської мови на рівні В1В2. Але в Кракові не дуже багато безпосередньо польських компаній. Також можна виїхати, відкривши свою фірму.

– Що необхідно знати перед переїздом?

– Перш за все, потрібно розрахувати свої витрати. За вас цього не зробить ніхто – ні релокатор, ні посередники, які можуть все організувати. Якщо ви будете переїжджати, але не будете знати, скільки вам обійдеться оренда квартири, скільки потрібно коштів на поточні витрати, то вас чекають матеріальні збитки. Тому що з одного боку Польща – європейська країна, але, з іншого боку, в ІТ там немає захмарних зарплат. Айтішники отримують практично стільки ж, як і в Україні. При цьому податки складають 30%. Більшість моїх знайомих повернулися назад саме через те, що не розрахували свої доходи і витрати.

Взагалі всі європейці вважають свої гроші. Для них не рідкість працювати СЕО у великій компанії і їздити на метро. Це нормально. Цим відрізняється європейський менталітет від українського.

– Податки для всіх однакові?

– Ставка податку залежить від контракту. Є три варіанти і все передбачають різні розміри податку.

Крім того, в Польщі є податок на креативність. При цьому, developer звільняється від сплати цього податку – його вважають виробником матеріальних цінностей, тобто коду. Тестувальники платять тільки 50% податку. А ось менеджерам не пощастило: вони платять 100%. Але тут є свої нюанси: щоб співробітники могли використовувати понижуючий коефіцієнт – компанія повинна бути підписана на цей податок. Фірма в Кракові оформила для своїх співробітників такий податок. В результаті, людина на 6-7 тисячах злотих економить тисячу на сплату податку.

Всі тонкощі з податками потрібно з’ясовувати при оформленні на роботу. Тому що кожна компанія по-різному підходить до цього питання.

– Чи є в Польщі таке поняття як ФОП?

– Взагалі дуже складно переводити польські юридичні терміни на українську мову, але такого поняття як приватний підприємець там немає. Тому не вірте людям, які обіцяють, що відкриють вам СПД і ви будете спокійно працювати в Польщі. Такого немає. Для роботи необхідно реєструвати юрособи.

– Чи легко його відкрити і що для цього потрібно?

– Я відкривала юрособу більше року тому, тому зараз точно не скажу. Польща країна з перехідною економікою – у них дуже часто змінюється законодавство. Тільки за останній рік зміни кардинальні. Тому потрібно все дізнаватися в момент, коли вирішили відкрити. Там дуже багато різних нюансів. Але якщо ви зареєстрували свою фірму, то вам обов’язково знадобиться бухгалтер і юрист. Польща не та країна, куди можна приїхати і робити все самим. Також потрібно пам’ятати, що якщо з юрособою щось трапиться, то вас попросять залишити країну. Звичайно, не відразу, а коли закінчиться Карта побиту, але все ж ситуація неприємна.

– Чи запитані наші IT-фахівці в Польщі?

– У Польщі цілком вистачає своїх фахівців, не бракує. У них велика проблема з безробіттям. Дуже багато поляків стоять на біржі праці. Тому для державних установ важливо працевлаштувати поляків. Компанії, які беруть не поляків, навіть не отримують певних доплат.

Взагалі ринок саме польських ІТ-компаній дуже маленький. Але там є міжнародні проекти. Часто відкривають свої офіси в Польщі англійські фірми. Також багато ірландських компаній. До речі, Ірландія, зараз айтішна Мекка – там знизили податки і розвивають цю галузь.

– Які в Польщі існують особливості при влаштуванні на роботу?

– У них є чіткий поділ на «свої – чужі». Вони не зацікавлені в людях, які не мають наміру працювати у них в компанії постійно. Тому вам потрібно довести, що ви не тимчасовий співробітник, що це для вас не перевалочний пункт. Якщо роботодавець відчує, що через певний час ви втечете, то це буде знаком не брати вас.

Як я вже говорила, існує три типи контракту при прийомі на роботу. По перших двох ви будете позаштатним працівником. Третій тип договору передбачає, що вас зарахують до штату. Відмінність в тому, скільки грошей вам дадуть, коли звільнять. Наприклад, у мого чоловіка третій тип контракту, він зарахований у штат. Але його можуть звільнити, не виплачуючи 3-6 зарплат. Умови контракту завжди потрібно обговорювати заздалегідь. Вони також можуть змінюватися.

– Яке польське місто можна вважати центром ІТ?

Багато ІТ-проектів у Варшаві. Також у Вроцлаві та Кракові. Гданськ також можна вважати центром ІТ.

Польща поділена на воєводства. Кожне з них має розвивати певну галузь, наприклад, сільське господарство, послуги з поліпшення життя. Малопольське воєводство, куди входить Краків, заточене під ІТ. Коли в Польщі приходять транші з ЄС, то в Кракові їх направляють на розвиток ІТ. Там багато інноваційних інститутів, стартапів, багато варіантів для креативу, є можливість отримати грант під ідею.

До Кракова дуже вигідно їхати вчитися на ІТ-фахівця: там крутяться всі інноваційні проекти.

А зарплати по всій Польщі приблизно однакові, немає якогось різкого перепаду. Можливо, що в Варшаві і Кракові будуть трохи вище ніж, наприклад, у Вроцлаві.

– Чи є якісь ІТ-спільноти?

– Звичайно. І в Кракові вони крутяться шалено. Також вони є і в Варшаві. Але ІТ-співтовариство не таке бурхливе, як в Києві, немає такої консолідації. Регулярно збираються джавісти, автоматизатори, багато семінарів і конференцій.

– Чи можна отримати паспорт ЄС, переїжджаючи до Польщі?

– Ні, можна отримати тільки польський паспорт, але він не дорівнює паспорту ЄС. Він дозволяє мати право голосу, з ним ви можете, наприклад, працювати в Іспанії, але такої можливості як залишитися там назавжди він не дає.

Спочатку, коли переїздиш в Польщу, то дають або Карту поляка, або Карту побиту, але вони дозволяють працювати тільки на території країни. Для роботи в Європі потрібно мати Блакитну карту. Нам її не дали. Для її отримання необхідно мати або п’ятирічний досвід роботи за поточною спеціальністю, або вищу освіту.

– Яка вартість оренди квартири?

– У Кракові ми знімаємо двокімнатну квартиру за 500 євро. У цю суму вже включені комунальні послуги. Квартира знаходиться не в центрі. Але у нас дуже хороший ремонт, є гараж, вихід в сад. У центрі також можна знайти за 500 євро, але вже не з таким ремонтом. Ми не знімаємо квартиру в центрі, тому що там пічне опалення дровами і в зв’язку з цим не дуже хороше повітря.

Я знаю хлопців, які знімають трикімнатну за 600 євро. Але їм пощастило.

Що добре в оренді житла в Кракові – це легальний контракт, який є одним з умов отримання Карти побиту.

– Як з медициною?

– У Польщі відмінна страхова медицина. Однак є свої нюанси. Якщо ви приходите з апендицитом, то вам його виріжуть. Але якщо ви прийдете з зубним болем і будуть зайняті всі фахівці, то ви залишитеся без допомоги. Наприклад, до стоматолога, офтальмолога потрібно записуватися за два місяці. Виходить, що ви повинні прийти зі своєю проблемою раніше, ніж вона трапиться. Польща в цьому плані дуже схожа на Європу. Там нікого не хвилює, що у вас щось болить або ви щось не дорахували: про все повинні піклуватися самі. Вони, звичайно, все ввічливо повідомлять, якщо раптом з’явиться місце, але не більше. Тому ви або оплачуєте приватного лікаря, або чекаєте.

Медична страховка безкоштовна і виходить автоматично з Картою побиту.

– Чи не бояться ІТ-компанії в Польщі обшуків?

– У Польщі обшуків немає. Але там є повна заборона на алкоголь на робочому місці, що зазвичай шокує українців.

Правда України

$1*/ mo hosting! Get going with us!

В Україні шалено росте попит на телевізори, холодильники, смартфони і… фітнес-трекери

pobutova-tehnika

Кажуть, восени із початком опалювального сезону левова частка доходів населення йде на оплату комунальних послуг. Можна було б повірити, якби не зрадлива статистика. Дані української дослідницької компанії свідчить, що в Україні на третину зросли продажі недешевої побутової техніки. Найактивніше беруть телевізори, холодильники, смартфони. І, що цікаво… фітнес-трекери!

У грошовому еквіваленті купівельна активність населення на ринку побутової техніки оцінюється майже у 15 млрд грн. Це на 31% більше, ніж за аналогічний період 2015 року.

Високі показники зростання зафіксовані в секторах телекомунікаційного обладнання, великої побутової техніки та побутової електроніки.

Панельні телевізори – хіт сезону. Їхні продажі виросли на 38%. Аналітики стверджують, що зростає попит на телевізори з невеликими екранами, але з більш сучасними технологіями, наприклад, Smart TV. Певно, українці – просунуті глядачі. Адже купують техніку, яка дозволяє спостерігати реальність буквально в режимі «все включено». Наприклад, депутатські бої. Ще б техніка дозволяла брати в них участь, ото був би фурор!..

Що стосується інших покупок. У секторі великої побутової техніки в третьому кварталі 2016 року швидше за все росли продажі холодильників – на 36%. У секторі інформаційних технологій – персональні комп’ютери (58%). Електронні книги та планшети вже не популярні (скорочення на 6,4%). Аналітики пов’язують це зі збільшеним популярністю смартфонів з великими екранами.

Але рекордсменами стали (ніколи б не здогадалися!) фітнес-трекери та смарт-годинники. Плюс 287%! Повний розрив шаблону, чесно кажучи.

Але, якщо подумати, то не така вже й дивина. Через дії політиків та статки чиновників українці перебувають у великому стресі. Вочевидь, людям вкрай необхідно контролювати удари пульсу, тиск, спалені калорії, фази сну та інші фізіологічні параметри здорового світосприйняття нинішнього політичного балагану. Тут без спеціальних приладів ніяк…

Якщо серйозно, то причини зростання ринку в основному лежать в динаміці економічних показників України, відзначають експерти. Стверджуючи, що мова йде про зростання в національній валюті, в кількісних показниках цифри були б скромнішими. «Рік тому квартальна динаміка була негативною, наприклад, у другому кварталі 2015 року ВВП країни скоротився майже на 15%. Цього року фіксується невелике зростання ВВП. Також трохи зростають реальні доходи українців», – коментує Андрій Осадчий. А це, мовляв, відбивається і на динаміці ринку побутової техніки та електроніки.

«Ринок спочатку ріс фактично за рахунок однієї продуктової групи – смартфони. В умовах обмеженого бюджету – це був явний лідер споживчих переваг, – каже експерт. – З холодильниками, наприклад, усе простіше. Будується і продається більше житла – звідси і попит. А тут ще й доступ до кредитних ресурсів полегшився».

На думку Андрія Осадчого, ще одним фактором, який штовхає ринок вгору, є відкладений попит. В останні роки українці в середньому купували менше техніки, ніж зараз, і нібито тільки зараз почали його реалізовувати, коли з’явилася така можливість. Або прийшов час замінити морально застарілу техніку.

Дійсно, перераховані фактори – це не одномоментне явище. Але визначальним, на наш погляд, є все ж таки інше – люди просто рятують свої заощадження. Побутова техніка, що продається в Україні, на 90% – імпортна, тобто її ціна залежить від валютного курсу.

Згадаймо, що до січня 2014 року курс долара кілька років залишався напрочуд стабільним – 8 грн/$. А потім болісно змінилася влада і пішов свистопляс… Квітень 2014-го – 11 грн/$, січень 2015-го – 16 грн/$, квітень 2015-го – стрибок майже до 30 грн/$, нинішні коливання навколо 26-27 грн/$. І саме в цей момент, звернімо увагу, реалізувався той самий відкладений попит…

«Співпадіння? коли б то! В народній пам’яті ще живі оповідки людей старшого віку про «два телевізори, три холодильники та надцять чайників» у якості регулярного матеріального забезпечення. Але тоді був дефіцит, а сьогодні інша напасть – валютний курс та ціни.

Кажуть у людей нема грошей. Неправда. Станом на 01 січня 2016 року у готівковому обігу України, за даними Нацбанку, перебувало готівки на загальну суму 308 млрд грн. Якщо враховувати чистий відтік валютних депозитів фізичних осіб у 2015 році, оціночний чистий щомісячний попит і грошові перекази з-за кордону, то валютні накопичення на руках населення можуть становити $5-6,5 млрд лише за поточний рік. Загалом під матрацами може «лежати» від $60 до 90 млрд.

Ну, самі подумайте. Що таке для українця маленький телевізор? Це 1-2 свині, здані заготівельникам живою вагою! (Рахуємо: середня льоха – 150 кг, закупівельна ціна 16-17 грн/кг). Отже, 3-4 свині – і ПК, 4 – пристойний двокамерний холодильник літрів на 250-300. От на розкішну плазмову панель, діагоналлю десь так за 40 дюймів, доведеться виростити невеличку домашню свиноферму – штук 8-10. Але, якщо самому стати до торгівлі м’ясом, то кілька базарів – і омріяна панель на стіні. То, чого ми прибідняємось?

Правда України

$1*/ mo hosting! Get going with us!

Британські провайдери будуть зберігати інформацію про всі дії користувачів у мережі

kontrol-internetu

Члени Палати лордів схвалили законопроект про повноваження слідчих, також відомий як Хартія шпигунів. Якщо закон отримає схвалення королеви, то телекомунікаційні компанії будуть зобов’язані зберігати інформацію про всі дії користувачів мережі, включаючи відвідування сайтів і завантаження файлів.

Законопроект про повноваження слідчих дозволить державним структурам отримувати доступ до історії всіх дій користувачів у мережі в реальному часі, а також зламувати комп’ютери і інші пристрої, що належать підозрюваним злочинцям. Телекомунікаційні компанії в цих умовах будуть зобов’язані зберігати інформацію протягом 12 місяців і надавати їх спецслужбам на першу вимогу.

Зазначимо, що законопроект допускає лише базовий доступ до даних користувачів завантаженням, використання додатків і відвідування сайтів. Держструктури зможуть дізнатися, на який сайт заходила людина, але які саме посилання він відкривав, повідомлятися не буде. Також можна буде відстежити початок і кінець сесії в месенджері, але прочитати повідомлення уряду не вдасться.

Вперше законопроект був запропонований минулого року. Одним з його авторів виступила прем’єр-міністр Тереза Мей, яка тоді займала посаду міністра внутрішніх справ. Вже тоді правозахисні організації Big Brother Watch і Privacy International виступили проти законопроекту. Мей підкреслює, що новий закон робить дії уряду більш прозорими. Раніше влада таємно зв’язувалася з телекомунікаційними компаніями і отримували доступ до повідомлень користувачів, а тепер система стане більш відкритою.

Законопроект набере чинності після затвердження королеви Великобританії. Ця процедура носить формальний характер, проте коли саме вона відбудеться, поки невідомо. Як зазначається, рішення варто очікувати до кінця року.

Найбільш суворі закони, що передбачають стеження в інтернеті, діють в Китаї. На початку листопада в країні прийняли закон про інтернет-безпеку, відповідно до якого іноземні месенджери й інші інтернет-компанії повинні реєструвати користувачів тільки під реальними іменами, вказувати справжні персональні дані і блокувати заборонений контент. До 2020 року влада Китаю має намір створити сервіс оцінки політичної благонадійності громадян. Бали будуть присуджувати за порядність та дотримання плану партії, а за скарги в інтернеті і порушення ПДР бали будуть знімати. Володарі низького рейтингу позбудуться низки привілеїв, і за ними буде встановлено стеження.

Правда України

$1*/ mo hosting! Get going with us!

Президент звільнив від оподаткування благодійну діяльність релігійних організацій

opodatkuvannia-cerkov

Президент України Петро Порошенко підписав закон №5050 про звільнення від оподаткування благодійної діяльності, що здійснюється релігійними організаціями, — повідомляє прес-служба президента.

Президент підкреслив значимість церкви на фронті. «Яку величезну допомогу ви їм надаєте, в першу чергу — молитвою, словом Божим, унікальною діяльністю капеланів… Впевнений, що сьогоднішній закон, який я підписую, буде лише сприяти вашій діяльності», — заявив він.

6 жовтня Верховна Рада прийняла закон №5050 про внесення змін до Податкового кодексу України. Зміни стосуються уточнення окремих податкових положень для неприбуткових організацій, зокрема, звільнення релігійних громад від сплати податків і позбавлення їх від необхідності вносити відповідні зміни у статутну документацію.

Одним із важливих моментів нового документа є пункт, що дозволяє релігійним організаціям перерозподіляти і акумулювати доходи, призначені для благодійної діяльності (у тому числі гуманітарної допомоги). Раніше релігійні спільноти були зобов’язані використовувати кошти, що надходять від парафіян та благодійників, виключно для забезпечення статутної діяльності. Тепер новий закон знімає багато обмежень для представників різних культів.

Правда України

$1*/ mo hosting! Get going with us!

Питання безвізового режиму з Україною таки включено до порядку денного Ради ЄС

rada-eu

Питання буде розглянуто в найближчий четвер, 17 листопада.

Рада Євросоюзу в четвер, 17 листопада, розгляне питання про початок міжінституційних переговорів з Європарламентом і Єврокомісією про завершення процесу прийняття рішення щодо скасування візових вимог для українських громадян. Питання безвізового режиму включено до порядку денного засідання Комітету постійних представників країн-членів при Раді ЄС.

“Це питання буде розглянуто Радою ЄС в четвер. Якщо буде позитивне рішення, то міжінституційні переговори почнуться відразу, як будуть досягнуті домовленості щодо нового механізму призупинення безвізових режимів. Сподіваюся, що це станеться в найближчі тижні”, – розповів співрозмовник агентства.

Правда України

$1*/ mo hosting! Get going with us!

Франція, Німеччина та Бельгія гальмують надання безвізового режиму Україні

bezviz-ua

Незважаючи на те, що українська влада виконала усі 144 критерії Плану дій щодо лібералізації ЄС візового режиму, деякі європейські країни, передусім Франція, Німеччина та Бельгія, намагаються загальмувати надання безвізового режиму Україні.

“Україна виконала усі критерії щодо безвізового режиму, однак деяким країнам ЄС нецікаві наші успіхи. Передусім, це стосується Франції, Німеччини та Бельгії, які намагаються знайти якусь зачіпку, щоб використати її як претекст для ненадання Україні безвізового режиму з Євросоюзом”, – зазначив дипломат.

За його словами, причини такої поведінки пов’язані з внутрішньополітичною ситуацією в цих країнах, де питання міграції є дуже чутливим. З огляду на це, французи та німці зацікавлені відкласти введення безвізового режиму до проведення виборів (президентських у Франції весною та парламентських у ФРН восени 2017 року).

“Хтось з неурядових організацій в Україні, наприклад, заявив про проблеми у боротьбі з корупцією, і відразу ж, на переговорах у Брюсселі французький чи німецький представник про це говорить. Мовляв, є проблеми, хай Єврокомісія підготує нову доповідь про виконання Україною Плану дій щодо візової лібералізації. А це ще десь півроку може зайняти”, – зазначив співрозмовник.

На його переконання, влада та громадськість в Україні мають виступати спільним фронтом та вимагати від ЄС виконання своїх зобов’язань. “Складається унікальна ситуація: якщо раніше Україну звинувачували в тому, що щось не робимо, то зараз все навпаки – європейці обіцяли і не роблять”.

Окремо співрозмовник агентства висловив сподівання, що Угода про асоціацію між Україною та ЄС буде ратифікована на саміті Європейської Ради 15-16 грудня. Він назвав величезним успіхом української дипломатії те, що нідерландська сторона продовжила термін знаходження взаємоприйнятного рішення з питання ратифікації “асоціації”, “оскільки до 1 листопада загроза відкликання Нідерландами свого підпису під ратифікацією була реальною”.

“Зараз уряд Нідерландів у співпраці з українською стороною напрацьовує документ, де будуть внесені голландські зауваження. Потім цей документ виноситься для ухвалення на саміт Європейської Ради. Для нас ключове, що голландці врахували три наших так званих “ні”: ніяких подальших змін до тексту Угоди, ніяких нових переговорів і ніяких відкладань в імплементації”, – повідомило джерело.

Правда України

$1*/ mo hosting! Get going with us!

Міністр путіна вимагав $2 млн хабара у підприємців за своє сприяння

ulukaev-aresht

Міністр економічного розвитку РФ Олексій Улюкаєв затриманий за підозрою в отриманні хабара в $2 млн за те, що його відомство схвалило викуп компанією «Роснефть» державного пакета акцій «Башнефти».

Найгучніша угода, заявляє слідство, здійснена на законних підставах і предметом розслідування не є.

Даних про обставини поки що небагато. Слідство повідомляє лише, що Улюкаєв був затриманий на місці злочину і що гроші він вимагав, погрожуючи представникам «Роснефти».

Як повідомила представник СК РФ Світлана Петренко, в понеділок Улюкаєв отримав $2 млн – за видану Мінекономрозвитку позитивну оцінку, яка дозволила «Роснефти» викупити у держави 50,08% акцій «Башнефти». «Йдеться про вимагання хабара, поєднане з погрозами представникам «Роснефти». Улюкаєв був затриманий на місці злочину при отриманні грошей», – сказала співрозмовниця.

Кримінальну справу порушено за ч. 6 ст. 290 КК РФ («Одержання хабара»). Максимальна санкція цієї статті передбачає штраф у розмірі від 80-кратної до 100-кратної суми хабара з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 15 років або позбавленням волі на строк від восьми до 15 років зі штрафом у розмірі до 70-кратної суми хабара або без такого.

«Найближчим часом наслідком планується пред’явити Олексію Улюкаєву звинувачення і клопотати про обрання запобіжного заходу», – повідомила Петренко, не уточнивши, якого запобіжного заходу слідство домагатиметься для міністра.

Прес-секретар президента РФ Дмитро Пєсков, коментуючи затримання міністра економічного розвитку РФ Олексія Улюкаєва, заявив, що це дуже серйозне звинувачення, яке вимагає дуже серйозного доказу, вирішити щось може тільки суд.

Правда України

$1*/ mo hosting! Get going with us!